ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ІНСТИТУЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ МУНІЦИПАЛІТЕТІВ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2617-2224-2022-4(32)-5Ключові слова:
управління результативністю, збалансована система показників, людські ресурси, організаційна культура, методологія дизайн-мислення, сталий розвитокАнотація
Мета роботи полягає в обґрунтуванні підходу до формування моделі розвитку інституційної спроможності муніципалітетів та визначенні основних її елементів. Методологія. Обґрунтування пропозицій здійснено на основі результатів теоретичних та емпіричних досліджень вітчизняних і зарубіжних науковців, міжнародних організацій (Європейської комісії, Організації економічного співробітництва та розвитку, Світового банку) консалтингових компаній (Accenture, McKinsey, PricewaterhouseCoopers), проєктів і програм (DOBRE, Municipal Capacity Development Program та ін.) з питань розвитку інституційної спроможності органів публічної влади, їх людських ресурсів та організаційної культури, а також формування моделей управління результативністю та розвитку інституційної спроможності муніципалітетів. Наукова новизна. Обґрунтовано підхід до формування моделі розвитку інституційної спроможності муніципалітетів на основі моделі збалансовано системи показників BSC, адаптованої для публічного сектору. Його використання забезпечує такі переваги: узгодження місії, візії, стратегії розвитку органу та бажаних результатів його діяльності; можливість фокусування на довго- і середньострокових цілях, фінансових і нефінансових критеріях; поєднання цільового і системно-ресурсного підходів для забезпечення ефективності використання ресурсів середовища; можливість діагностувати стан і визначати прогрес за трьома вимірами – організаційним, процесним, індивідуальним (або командним) у контексті забезпечення умов для впровадження змін та інновацій, реалізації концепції сталого розвитку; покращення якості бюджетування та ефективніше використання коштів за програмно-цільовим підходом; можливість управляти ризиками в умовах невизначеності. Висновки. Модель розвитку інституційної спроможності муніципалітетів має містити такі основні елементи: 1) стратегії та програми; 2) навчання і розвиток людських ресурсів; 3) взаємодія з жителями ТГ та іншими стейкхолдерами; 4) управління фінансами; 5) розвиток внутрішніх систем і процесів. Важливими умовами реалізації цієї моделі є лідерство керівних кадрів, сприятлива організаційна культура та належне інформаційне забепечення. Для вирішення проблем розвитку інституційної спроможності муніципалітетів доцільно використовувати методологію дизайн-мислення.
Посилання
Залучення громадян в програмі DOBRE. Громадський простір : веб-сайт. 2020. URL: https://www.prostir.ua/wp-content/uploads/2020/11/DOBRE-for-potential-RCSOs-in-3-newoblast.pdf (дата звернення 09.01.2023).
Зубко Г. Ю. Розвиток інституційної спроможності держави у сфері безпеки та стійкості життєво важливої інфраструктури. Прикарпатський юридичний вісник. 2019. № 2(27). Т. 2. С. 9–14.
Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку розроблення, затвердження, реалізації, проведення моніторингу та оцінювання реалізації стратегій розвитку територіальних громад : Наказ Мінрегіону від 21 грудня 2022 року № 265. URL: https://ips.ligazakon.net/document/FN075720 (дата звернення 19.01.2023).
Про затвердження результатів конкурсу «Кращі практики впровадження освітніх інновацій у системі професійного навчання державних службовців, голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад» у 2022 році : Наказ Національного агентства України з питань державної служби від 07 жовтня 2022 р. № 94–22. URL: http://surl.li/dhyqh (дата звернення 09.01.2023).
Орлів М. С. Впровадження моделі збалансованої системи показників в органах місцевого самоврядування. Вісник ХНУ. Серія : Економічні науки. 2022. № 4. С. 105–110. DOI: 10.31891/2307-5740-2022-308-4-16
A municipal guide to community resource inventory development: Identifying community assets and resources / Municipal Capacity Development Program. 2011. 68 p. URL: https://sarm.ca/wp-content/uploads/2022/03/municipal-guide-to-communityresource-inventory-development-1.pdf (дата звернення 12.01.2023).
Alm J., Paulsson A., Jonsson R. Capacity in municipalities: Infrastructures, maintenance debts and ways of overcoming a run-to-failure mentality. Local Economy. 2021. Vol 36(2). DOI: 10.1177/02690942211030475
Barsh J., Cappozi M., Davidson J. Leadership and Innovation. The McKinsey Quarterly. 2008. № 1. URL: https://www.immagic.com/eLibrary/ARCHIVES/GENERAL/MCKNSYUS/M080104B.pdf (дата звернення 13.01.2023).
Christensen T., Lægreid P. Balancing governance capacity and legitimacy: How the norwegian government handled the COVID-19 crisis as a high performer. Public Administration Review. 2020. № 80(5). P. 774–779. DOI: 10.1111/puar.13241
Cox K., Jolly S., Van Der Staaij S., Van Stolk Ch. Understanding the driver of organizational capacity. Santa Monica : RAND Corporation. 2018. 35 p.
Dai G., De Vries J. Place making in Shangai Hongqiao business district: An institutional capacity perspective. Urban Policy and Research. 2018. № 36 (1). Р. 97–113. DOI: 10.1080/08111146.2017.1294536.
Demircioglu M. A., Audretsch D. B. Conditions for complex innovations: evidence from public organizations. The Journal of Technology Transfer. 2018. № 45(3). Р. 820–843. DOI: 10.1007/s10961-018-9701-5
Domorenok E., Graziano P., Polverari L. Introduction: policy integration and institutional capacity: theoretical, conceptual and empirical challenges. Policy and Society. 2021. № 40:1. Р. 1–18. DOI: 10.1080/14494035.2021.1902058
El-Taliawi O. G., Van Der Wal Z. Developing administrative capacity: An agenda for research and practice. Policy Design and Practice. 2019. № 2(3). Р. 243–257. DOI: 10.1080/25741292.2019.1595916
European Commission. Monitoring and evaluation of European cohesion policy European social fund: Guidance document on indicators of public administration capacity building. 2014. 15 p. URL: https://ec.europa.eu/social/BlobServlet?docId=14144&langId=en (дата звернення 18.01.2023).
European Commission. A practical toolkit for preparing roadmaps for administrative capacity building. 2020 URL: https://ec.europa.eu/regional_policy/policy/how/improving-investment/roadmap-admin_en (дата звернення 20.01.2023).
Howlett M., Saguin K. Policy capacity for policy integration: Implications for the sustainable development goals. Lee Kuan Yew School of Public Policy Working Paper Series. 2018. № 18-06. DOI: 10.2139/ssrn.3157448
Human and institutional capacity development handbook: A USAID model for sustainable performance improvement / Bureau for Economic Growth, Agriculture and Trade. 2010. 53 p.
Ghosh B., Burden A., Wilson J. Accenture Report “Full Value. Full Stop: How to Scale Innovation and Achieve Full Value with Future System”. 2019. URL: https://www.accenture.com/us-en/insights/futuresystems/future-ready-enterprise-systems (дата звернення 17.01.2023).
Lapuente V., Suzuki K. Politicization, bureaucratic legalism, and innovative attitudes in the public sector. Public Administration Review. 2020. № 80(3). Р. 454–467. DOI: 10.1111/puar.13175
Mansoor Z., Williams M.J. Systems approaches to public service delivery: lessons from health, education, and infrastructure. Oxford : Blavatnik School of Government. 2018. 40 р.
Masiya T., Davids Y.D., Mangai M.S. Factors affecting the performance of South African municipal officials: stakeholders’ perspectives. Commonwealth Journal of Local Governance. 2021. № 25. Р. 97–115. DOI: 10.5130/cjlg.vi25.7701
Milen A. What do we know about capacity building: an overview of existing knowledge and good practice. Geneva : Department of Health Service Provision, World Health Organization, 2001. 29 p.
Mizrahi Ye. Capacity enhancement indicators : WBI working Papers 28614. 2004. 38 р. URL: https://documents1.worldbank.org/curated/en/117111468763494462/pdf/286140Capacity0enhancement0WBI0WP.pdf
Mutyambizi C., Mokhele T., Ndinda C., Hongoro C. Access to and satisfaction with basic services in informal settlements: results from a baseline assessment survey. International Journal of Environmental Research and Public Health. 2020. Vol. 17. DOI: 10.3390/ijerph17124400.
Odeck J. Position Paper: Institutional Capacity Building / World Bank Institute. 2005. URL: https://www.piarc.org/ressources/documents/559,3.3-Odeck-Due-Langaas-1005C13.pdf (дата звернення 20.01.2023).
OECD. OECD Public Management Reviews: Ireland 2008. Towards an Integrated Public Service. Paris, 2008. DOI: 10.1787/9789264043268-en
Pina G. Local government effectiveness: Assessing the role of administrative capacity : PhD thesis. Bloomington, 2017. 38 p. URL: https://ostromworkshop.indiana.edu/pdf/seriespapers/2017spr-colloq/avellaneda-paper.pdf (дата звернення 15.01.2023).
Scheepers L. The Municipal institutional capacity model (MICM). Administratio Publica. 2015. Vol. 23 (4). URL: https://www.hessequa.gov.za/wp-content/uploads/2015/08/The-Municipal-Institutional-Capacity-Model-MICM-_-L.-Scheepers.pdf (дата звернення 20.01.2023).
Schobel K., Drogosiewicz P. Adoption of the balanced scorecard by municipal governments: evidence from Canada. Global Journal of Business Research. 2018. Vol. 12(2). P. 1–14.
Scholey C., Schobel K. Performance measurement for non-profit organizations: The balanced scorecard as an approach. Toronto : CPA Canada. 2016. 22 p.
Staack V., Cole B. Reinventing innovation: Five findings to guide strategy through execution. PricewaterhouseCoopers innovation benchmark. 2017. URL: https://www.pwc.com/gr/en/publications/assets/innovation-benchmark-report.pdf (дата звернення 20.01.2023).
Wassem M., Baig S. A., Abrar M., Hashim M., Zia-Ur-Rehman M., Awan U., Amjad F., Nawab, Y. Impact of capacity building and managerial support on employees’ performance: The moderating role of employees’ retention. SAGE Open. 2019. Vol. 9(3). DOI: 10.1177/2158244019859957.
