ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ З ПОЗИЦІЙ ДЕТЕРМІНОВАНОГО СОЦІАЛЬНОГО СМИСЛУ (АРХЕТИПНИЙ ПІДХІД)

Анотація

Розглянуто особливості і роль детермінованого соціального смислу в контексті архетипного підходу; презентовано специфіку побуту- вання зазначеного феномену відносно публічного управління. Репрезенто- вано природу й принципи функціонування архетипів як безпосереднього прагматичного чинника ухвалення рішень особистістю. Стверджується, що архетипи суттєво відрізняються від історично усталених або перероблених людиною символів, значення яких не є психічно успадкованими, тим, що вони передаються з покоління в покоління. Акцентується увага на актуаль- ності архетипного підходу для досліджень управлінської сфери в цілому й детермінованого соціального смислу зокрема. Наголошено, що архетип по- стає безпосереднім прагматичним чинником ухвалення рішень особистістю, виступаючи у ролі витвореного внутрішнього ускладнення, що забезпечує перебіг певних соціально-детермінованих процесів у мозку людини. Акцен- тується увага на нерозривності понять “смисл” і “культура”: з моменту відчу- ження людини від довколишнього природного світу всі створені нею думки, створені речі, знайдені й використовувані засоби та способи дій наділяються смислами. Таким чином, рішення, тобто вибір, постає як природна основа побутування індивідуума в онтологічній реальності, виступаючи необхід- ною передумовою структурування його адміністративних, правових тощо потреб у сучасному суспільстві. Подальше дослідження архетипного підходу до вивчення феномену детермінованого соціального смислу вбачається у до- слідженні особливостей рефлексії громадян на витворювані урядом образи й символи з метою досягнення певних поведінкових виявів в останніх, що дасть змогу більш глибоко й чітко розуміти потреби народу, а також актуа- лізувати релевантну роль публічного управління в його житті. При цьому з позицій мовної, соціальної, психологічної, культурологічної тощо прагмати- ки архетип виступає первинною формою смислу, стратифікованою за опи- саними Юнгом типами. Така диференціація цього феномену є природною, внаслідок його універсалізму, що дозволяє говорити про ступінь соціальної адаптивності останнього.