НОМІНАЦІЯ БОРОШНЯНИХ ВИРОБІВ ІЗ ДРІЖДЖОВОГО ТІСТА У ГОВІРКАХ СХІДНОГО ПОДІЛЛЯ

Анотація

У статті проаналізовано лексико-семантичну групу назв борошняних виробів із дріжджового тіста у східноподільських говірках. Дослідження виконано на матеріалі власних польових записів, здійснених у населених пунктах східної Вінниччини, західної Черкащини, північно-західної Кіровоградщини та північно-східної Одещини. Основну увагу зосереджено на виявленні номінаційних моделей, мотиваційних ознак та диференційних сем, що лежать в основі назв борошняних виробів із дріжджового тіста. Установлено, що в досліджуваних говірках переважають однослівні питомі лексеми, які функціонують як базові номени, тоді як аналітичні найменування, виражені узгодженими й неузгодженими атрибутивними словосполученнями, виконують уточнювальну та диференційну функцію. Найпродуктивнішими є моделі «іменник + прикметник» та «іменник + прийменник з (із) + іменник». Виокремлено основні диференційні ознаки номінації: спосіб приготування, форма виробу, призначення (повсякденне, святкове, обрядове), колір, ступінь пропікання та якість готового продукту. Особливу увагу приділено аналізу лексеми хліб як архілексеми, що об’єднує низку конкретизованих назв за формою, якістю випікання, кольором, а також станом тіста. Детально проаналізовано спеціалізовані обрядові номени калач і паска, які характеризуються високим ступенем семантичної стабільності та сакралізації. З’ясовано, що лексема калач диференціюється насамперед за ознаками форми та обрядового призначення, тоді як паска є моносемантичним номеном, прив’язаним до великоднього календарного циклу. Доведено, що лексика на позначення борошняних виробів із дріжджового тіста у східноподільських говірках відображає традиційні кулінарні практики, обрядову культуру та специфіку мовної картини світу носіїв діалекту.