КОНЦЕПТУАЛЬНІ МЕТАФОРИ В МЕДІАДИСКУРСІ ВІЙНИ ТА КРИЗОВИХ КОМУНІКАЦІЙ: КОГНІТИВНИЙ ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТІЙКОСТІ

Анотація

У сучасному українському медіадискурсі, що формується в умовах широкомасштабної військової агресії та інформаційно-психологічних операцій (ІПСО), концептуальні метафори виконують роль критично важливого когнітивного інструменту. Постановка проблеми полягає у необхідності системного аналізу того, як неусвідомлені метафоричні системи впливають на раціональні та емоційні рішення реципієнтів у медіа та офіційній комунікації, особливо в контексті кризового управління та протидії ворожій пропаганді. Аналіз останніх досліджень (Лакоффа, Джонсона, Фуко, а також українських лінгвістів) підтверджує, що метафори є базовими ментальними моделями для розуміння абстрактних концептів (війна, агресор, національна стійкість). Однак недостатньо вивченою залишається динаміка цілеспрямованої експлуатації метафоричних фреймів для мобілізації суспільства та підтримання високого рівня довіри в умовах військової кризи. Мета статті полягає у виявленні та когнітивно-прагматичному аналізі домінантних концептуальних метафор у дискурсі кризових комунікацій під час російсько-української війни, а також у теоретичному обґрунтуванні їхнього впливу на формування когнітивної стійкості та національної єдності. Виклад основного матеріалу включає аналіз моделей нація – це сім’я /дім та ворог – це патоген/зло та інших. Показано, що метафора Дім консолідує суспільство на основі базових цінностей захисту та взаємодопомоги, тоді як метафора патоген слугує інструментом дегуманізації агресора та легітимізації рішучих дій. Це доводить, що в умовах війни метафори цілеспрямовано використовуються для спрощення складності, створення бінарних опозицій та підтримання високого рівня національної суб'єктності. Висновки підтверджують гіпотезу, що концептуальні метафори є ключовим механізмом конструювання соціальної реальності, а їхнє вивчення має критичне значення для розвитку медіаграмотності та стратегічних комунікацій держави.