ЖУРНАЛ «ПЛАСТУН» ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ СВІДОМОСТІ МОЛОДІ В ПІДКАРПАТСЬКІЙ РУСІ

Анотація

У статті на основі контент-аналізу часопису «Пластун» (1923–1935) досліджено еволюцію цього видання як чинника формування мовної свідомості пластової молоді в Підкарпатській Русі. Методологійною основою розвідки слугує типологія П. Селігея, який виділив початковий, середній і високий рівні мовної свідомості. З’ясовано, що в перші роки у виданні переважав прагматичний підхід (початковий і середній рівні мовної свідомості), за якого головною вимогою була комунікативна доступність, зрозумілість текстів для молоді. Однак програмові публікації С. Черкасенка вже тоді закладали підґрунтя для переходу до вищих рівнів свідомості, пропонуючи сприйняття мови як чинника, необхідного для формування національно зрілої особистості. На межі 20-х – 30-х рр. ХХ ст. у виданні зафіксовано виразне посилення народовецьких настанов і заклики до націоналізації пластового руху. Поява перших текстів, надрукованих фонетичним правописом (дописи В. Йосипчука, М. Вайди й ін.), за умов офіційного збереження етимологічної системи свідчила про свідому переорієнтацію молоді на загальноукраїнський культурний простір. Останній етап видання часопису позначений утвердженням високого, мовоцентричного рівня свідомості. Повний перехід на фонетичний правопис, публікації щодо культури мовлення й акцент на «рідномовних обов’язках» пластуна утверджували статус української мови як найвищої національної цінності. Публікації щодо плекання чистоти мови засвідчили формування зрілої позиції: почуття патріотизму поєднувалося з особистою відповідальністю за долю рідного слова. Зауважено, що часопис виступав виразником групової мовної свідомості й одночасно був чинником її підвищення. Еволюція видання відобразила зміну від утилітарного погляду на мову до усвідомлення її як інструменту націєтворення, що сприяло утвердженню української ідентичності в краї.