РОЛЬ АРТИКУЛЯЦІЇ У ФОРМУВАННІ ОБРАЗУ ПЕРСОНАЖА

Анотація

Представлена стаття є спробою всебічно дослідити артикулятивні особливості персонажу як ефективний засіб його індивідуалізації в кінодискурсі, зокрема в детективному жанрі, адже питання є недостатньо розробленим та актуальним. Обґрунтовано, що артикуляція виступає важливим інструментом формування мовленнєвого портрета персонажа, оскільки безпосередньо впливає на сприйняття глядачем його інтелектуальних, психоемоційних та соціальних характеристик. Матеріалом дослідження слугує мовлення головного героя британського телесеріалу «Sherlock» у виконанні Бенедикта Камбербетча. Проаналізовано ключові артикуляційні та просодичні параметри, зокрема темп, ритм, інтонацію, силу голосу, паузацію та їхню роль у відтворенні внутрішньої динаміки персонажа. Встановлено, що варіювання темпу мовлення, чіткість дикції та інтонаційна гнучкість забезпечують репрезентацію інтелектуальної переваги, аналітичного мислення та комунікативної домінантності Шерлока Холмса. З’ясовано, що інтонаційні девіації та артикуляційні модифікації найчастіше реалізуються у ситуаціях емоційної напруги, саркастичного висловлювання та моментів інсайту, виконуючи функцію маркерів психоемоційного стану персонажа. Доведено, що використання драматичних пауз, зміни діапазону голосу та контроль артикуляційного апарату сприяють підсиленню експресивності мовлення та формуванню когнітивного впливу на реципієнта. Окрему увагу приділено взаємозв’язку артикуляції з проксемічними характеристиками комунікативної поведінки, що уможливлює глибше розкриття психологічної дистанції між персонажами. У результаті дослідження встановлено, що артикулятивні засоби є системоутворювальним чинником створення харизматичного та інтелектуально маркованого образу, а їх цілеспрямоване використання актором забезпечує маніпуляцію увагою глядача та інтерпретацією художнього образу