НОМІНАЦІЯ ПРИПРАВ І СПЕЦІЙ У СХІДНОПОДІЛЬСЬКИХ ГОВІРКАХ

Анотація

У статті проаналізовано лексико-семантичні особливості номінацій приправ і спецій у східноподільських говірках. Матеріалом дослідження слугували власні експедиційні записи, зібрані в західних районах Черкаської, східних районах Вінницької, північно-східних районах Одеської та північно-західних районах Кіровоградської області упродовж 2017–2023 років. Основну увагу зосереджено на виявленні семантичної структури лексем, що позначають приправи й спеції, їхній функціональній активності, територіальному поширенні та варіативності. У межах дослідження виокремлено три основні лексико-семантичні групи: номінації, що вказують на матеріальну основу приправи; назви з функціональною семантикою; аналітичні утворення, які репрезентують спосіб кулінарної обробки продуктів. Проаналізовано найуживаніші лексеми (сіль, перець, гірчиця, мак), установлено їхнє походження, словотвірний потенціал та семантичні відтінки в діалектному мовленні. Значну увагу приділено варіантності форм, зумовленій фонетичними та морфологічними особливостями східноподільських говірок. Виявлено продуктивні моделі номінації, зокрема аналітичні словосполучення типу тертий мак, товчений перець, квасний буряк, що фіксують технологічні етапи приготування їжі та відображають традиційну кулінарну компетенцію носіїв говірок. Доведено, що лексика приправ і спецій тісно пов’язана з обрядовою культурою, народними уявленнями та побутовими практиками регіону. Отримані результати поглиблюють уявлення про лексичну систему східноподільських говірок і можуть бути використані в подальших діалектологічних, лексикографічних та етнолінгвістичних дослідженнях