РОЛЬ СПІКЕРА ПАЛАТИ ПРЕДСТАВНИКІВ У ВИЗНАЧЕННІ ПРІОРИТЕТІВ ПОЛІТИКИ США

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32689/2523-4625-2023-6(72)-11

Ключові слова:

Конгрес США, Спікер, Палата представників, Американська зовнішня політика, законодавчий порядок денний

Анотація

У складній структурі американського врядування Спікер Палати представників займає ключове місце, зокрема в процесі формулювання політики – аспекті, який традиційно контролюється виконавчою гілкою влади. Ця стаття досліджує еволюцію ролі Спікера в контексті політичної системи США, головним чином зосереджуючись на формуванні політичної прерогативи. Через дискурс-аналіз стаття висвітлює історичні динаміки та сучасні наслідки впливу ролі Спікера Палати представників, викликаючи сумніви щодо традиційного дихотомічного поділу між законодавчою та виконавчою гілками влади, який окреслений в традиційному американському політичному дискурсі. Історично склалося так, що роль Спікера сприймалася як така, що обмежується законодавчими функціями та внутрішнім управлінням Палати представників. Проте це дослідження стверджує, що вплив Спікера суттєво простягається в область формулювання політики, яка традиційно перебувала під домінуванням Білого дому. Стаття відстежує еволюцію ролі Спікера, аналізуючи історичні переходи від епохи таких спікерів, як Генрі Клей, до складних політичних ландшафтів 21-го століття, які характеризуються зростанням видимості та авторитетом Спікера. Ця трансформація є вирішальною для розуміння поточної динаміки формування політики в США, особливо у світлі недавніх політичних потрясінь та історичних подій, пов’язаних з виборами та термінами повноважень таких спікерів, як Кевін Маккарті та Майк Джонсон. Це дослідження поглиблюється в стратегічну взаємодію між Палатою представників та Білим домом, підкреслюючи інструментальну роль Спікера у встановленні законодавчого порядку денного та формуванні політичних дебатів. Аналіз базується на нюансах американського конституційного устрою, який передбачає баланс влади, але зазнав різних інтерпретацій та імплементацій з часом. У дослідженні ретельно розглядається «влада щодо виділення коштів», прерогатива законодавчої гілки оголошувати війну та її повноваження щодо міжнародної торгівлі та імміграції, ілюструючи, як ці повноваження надають Конгресу на чолі зі Спікером значний вплив на зовнішню політику. Наслідки цієї розширеної ролі є глибокими. Здатність Спікера формувати зовнішню політику через законодавчі пріоритети, призначення комітетів і встановлення порядку денного свідчить про значний зсув до більш помітного законодавчого впливу у зовнішній політиці США. Цей зсув спонукає до переоцінки традиційного президентського контролю над зовнішньою політикою, вказуючи на поступовий, але відчутний перехід до більш збалансованого розподілу влади, що відображає первісні наміри засновників Конституції. Висновки цього дослідження є корисними для політиків, вчених та практиків, які працюють у сфері американської політики та міжнародних відносин. Воно закликає до посилення наукового зосередження на законодавчому вимірі визначення політики США та спонукає до більш міжгалузевого діалогу з метою сприяння злагодженій, збалансованій та ефективній політичній структурі. Цей аналіз збагачує академічний дискурс з американської політичної динаміки та пропонує практичні рекомендації для орієнтації у складній взаємодії внутрішньої політики та міжнародних відносин у 21-му столітті.

Посилання

Carter, R., Scott, J. Taking the Lead: Congressional Foreign Policy Entrepreneurs in U.S. Foreign Policy. Politics & Policy. 2008. Vol. 32 (1). P. 34–70. URL: https://bit.ly/3Qt19zo (date of access: 04.03.2024).

Chiu, C. Speaker of the House of Representatives Since 1896. New York Chichester, West Sussex: Columbia University Press. 1928, 347 p. URL: https://doi.org/10.7312/chiu94200 (date of access: 11.03.2024).

Clark, J. H., Wright, G. C. Differences in Party Leadership and Control Among the U.S. House, U.S. Senate, and State Legislatures Legislative Leadership: Structure and Organization: Guide to U.S. Political Parties. P. 324–335. URL: https://sk.sagepub.com/cqpress/guide-to-us-political-parties/n26.xml?PageNum=327 (date of access: 11.03.2024).

Congressional Research Service. Speakers of the House: Elections, 1913–2023. 2023. 17 p. URL: https://bit.ly/3sDBqw6 (date of access: 14.03.2024).

English, R. The United States Congress. Manchester University Press. 2003. 188 p.

Green, M. N. The Speaker of the House: A Study of Leadership. Yale University Press. 2010. 300 p. URL: http://www.jstor.org/stable/j.ctt1njmtr (date of access: 06.03.2024).

Howell, W. G., Pevehouse, J. C. Presidents, Congress, and the Use of Force. International Organization. 2005. Volume .59(1), P. 209–232. URL: http://www.jstor.org/stable/3877883 (date of access: 15.03.2024).

Johnson, T., O’Grady, C. Speakers and the Spotlight: Explaining Media Coverage of Leadership in the House of Representatives. American Politics Research, Volume 41(3), P. 498–532. https://doi.org/10.1177/1532673X12463728 (date of access: 15.02.2024).

Masters, J. U.S. Foreign Policy Powers: Congress and the President. Council on Foreign Relations. 2017. URL: https://bit.ly/47qGG5a (date of access: 02.03.2024).

Mooney, C. Z. Measuring State House Speakers’ Formal Powers, 1981–2010. State Politics & Policy Quarterly. 2013. Volume 13(2), P. 262–273. URL: https://doi.org/10.1177/1532440013484478 (date of access: 11.03.2024).

Peart, D. Rethinking the Role of the Speaker: Power, Institutional Development, and the Myth of the “Impartial Moderator” in the Early U.S. House of Representatives. Journal of Policy History. 2021. Volume 33(1), P. 1–31. URL:doi:10.1017/S0898030620000226 (date of access: 14.03.2024).

Wallner, J., Burgat, C., Marcum, A., & Fisher, L. A Dynamic Relationship: How Congress and the President Shape Foreign Policy. In K. Kosar (Ed.), Congress and Foreign Affairs: Reasserting the Power of the First Branch. P. 17–35. R Street Institute. 2020. URL: http://www.jstor.org/stable/resrep25818.5 (date of access: 14.03.2024).

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-01-10

Як цитувати

ФАРАПОНОВ, В. (2024). РОЛЬ СПІКЕРА ПАЛАТИ ПРЕДСТАВНИКІВ У ВИЗНАЧЕННІ ПРІОРИТЕТІВ ПОЛІТИКИ США. Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління, (6(72), 74-80. https://doi.org/10.32689/2523-4625-2023-6(72)-11