СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ ПРОБЛЕМИ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО КОНСЕНСУСУ
Abstract
В контексті дослідження суспільно-політичних рис та значущості консенсусу як динамічного феномену сучасної демократії обґрунтовано тезу
щодо досягнення порозуміння між суб’єктами суспільно-політичного життя залежно від успішної реалізації будь-яких трансформаційних процесів
в українській державності, а також і будь-яких програм перспективного розвитку в суспільстві. Наголошено на необхідності розробки комплексної
стратегії національної злагоди і порозуміння
References
Галкин А. А. Общественная стабильность: некоторые теоретические подходы // Мировая экон. и междунар. отношения. — 1990. — № 9. — С. 55–67.
Буржуазное общество в поисках стабильности. — М.: Наука, 1990. — 272 с.
Шаповал В. М. Зарубіжний парламентаризм. — К.: Основи. — 1993. — 143 с.
Уоллерстайн М. Избирательные системы, партии и политическая стабильность // Полит. исследования. — 1992. —№ 5/6. — С. 156–162.
Алмонд Г. А. Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // Полит. исследования. — 1992. — № 4. —С. 122–134.
Лейпхарт А. Демократия в многосоставных обществах: сравнительное исследование / Пер. с англ. — М.: Аспект Пресс, 1997. — 287 с.
3аблюк Н. Г. Политический плюрализм: контуры аме-риканской модели // США, Канада: Экономика, Политика,Культура. — 1999. — № 5. — С. 3–18.
Головатий М. Ф. Мистецтво політичної діяльності. — К.:МАУП, 2002. — 176 с.
Карагіоз Р. С. Політична згода в сучасному суспільстві: роль, типологія і рівні // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. пр. — Одеса: Фенікс, 2009. — Вип. 37. — С. 307 312.
Гусленко В. В. Досягнення консенсусу між владою і політичною опозицією в контексті процесів євроінтеграції (зарубіжний досвід та українські реалії) // Наук. праці: Політ. науки. — 2010. — Вип. 48. — С. 88–92.
