РОЗРОБКА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО МЕТОДУ АДАПТАЦІЇ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ПЕРЕЖИЛИ ТРАВМАТИЧНИЙ ДОСВІД

Анотація

У статті розроблено соціально-психологічного методу адаптації осіб, які пережили травматичний досвід, ґрунтується на інтегрованому підході, що включає психологічну реабілітацію та соціальну інтеграцію. Враховано індивідуальні особливості постраждалих, їхній емоційний стан, когнітивні стратегії подолання стресу та вплив соціального оточення на процес відновлення. У процесі дослідження визначено ключові психологічні механізми, які сприяють або ускладнюють адаптацію після травми. Аналізуються нейропсихологічні зміни, особливості емоційної регуляції, значення соціальної підтримки та роль посттравматичного зростання. Оцінюється ефективність існуючих методів терапії, зокрема їхні можливості у довготривалому відновленні та соціальній адаптації. Запропоновано модель адаптації, яка включає три рівні: психологічний, нейропсихологічний та соціальний. Психологічний рівень передбачає використання когнітивно-поведінкової терапії, методів експозиції, терапії прийняття та відповідальності, тілесно-орієнтованих технік і психоедукації. Цей рівень спрямований на зниження тривожності, подолання депресивних симптомів та формування ефективних стратегій саморегуляції. На нейропсихологічному рівні враховуються біологічні механізми адаптації. Впроваджено методи нейрофідбеку, медитативні практики, фізична активність, регуляція сну та раціональне харчування. Ці заходи сприяють стабілізації нейронних процесів, підвищенню нейропластичності та відновленню когнітивних функцій. Соціальний рівень забезпечує інтеграцію постраждалих у суспільство через групові терапевтичні сесії, наставництво, соціально-рольові тренінги, професійну реабілітацію та волонтерські ініціативи. Це сприяє формуванню нових соціальних зв’язків, розвитку комунікативних навичок і підвищенню самореалізації. Запропонований підхід створює комплексну систему адаптації, що поєднує сучасні досягнення психології, нейронаук та соціології. Очікується, що він забезпечить не лише ефективне відновлення постраждалих, але й стійкість до майбутніх кризових ситуацій, сприяючи покращенню їхньої якості життя та гармонійній інтеграції в суспільство.