АРХЕТИПИ, ВЛАДА І ДОБРОЧЕСНІСТЬ: ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВІДБОРУ СУДДІВ У КОНТЕКСТІ КОНЦЕПЦІЙ ЮНҐА ТА НІЦШЕ

Анотація

У статті досліджено психологічні основи відбору суддів крізь призму аналітичної психології К. Г. Юнґа та філософської антропології Ф. Ніцше. Показано, що архетипова структура особистості, зокрема інтеграція несвідомих компонентів (аніма/анімус, тінь), істотно впливає на здатність судді дотримуватись принципів неупередженості, етичної стабільності та колегіальності. Узагальнено ознаки архетипової та статевої тіні, наведено таблиці практичного застосування юнґіанських і ніцшеанських підходів до психодіагностики кандидатів. Обґрунтовано необхідність використання проективних, біографічних і типологічних методик на етапі відбору кандидатів у судді на посаду. Визначено, що ключовими показниками доброчесності є: емпатійна компетентність, стійкість до влади, емоційна регуляція, колегіальність та здатність до етичного самоконтролю. Запропоновано інтегральну модель оцінювання, що враховує як глибинні мотиваційні ризики, так і психологічні ресурси, необхідні для здійснення справедливого правосуддя. Постановка проблеми. У сучасних правових системах ефективність та легітимність судової влади значною мірою визначаються не лише професійною підготовкою суддів, а й їхньою особистісною доброчесністю. У світлі викликів, пов’язаних із політичним тиском, емоційною нестабільністю, корупційними ризиками та розмиванням етичних стандартів, постає потреба у концептуальному переосмисленні психологічних критеріїв суддівського відбору. Особливе значення набуває аналіз несвідомих мотивацій і архетипових структур, що можуть бути прихованими предикторами поведінкових відхилень у діяльності судді.