FEATURES OF PROFESSIONAL BURNOUT PREVENTION USING ART THERAPY
DOI:
https://doi.org/10.32689/maup.psych.2024.3.2Keywords:
professional burnout, art therapy, stress, emotional exhaustion, depersonalization, professional motivation, preventionAbstract
The article examines the multidimensional phenomenon of professional burnout, which includes changes in the emotional, physical, cognitive and behavioral spheres of the individual, arising under the influence of long-term stress factors in the work environment. The views of various scientists on the essence of professional burnout were analyzed and its main manifestations, including physical, emotional and intellectual symptoms, were systematized. Based on the conducted research, it was determined that 34% of employees demonstrate a high level of emotional exhaustion, and 20% – a high level of depersonalization, which indicates serious risks for their psychological stability. The study also confirmed significant correlations between the level of stress, emotional exhaustion, professional motivation and conflict. Particular attention is paid to art therapy as an effective method of prevention and correction of professional burnout. The key approaches of art therapy – psychodynamic, humanistic, cognitive-behavioral and existential – and their importance in reducing stress, increasing self-esteem and restoring emotional balance are highlighted. The results of the study show that the use of art therapy contributes to the development of adaptation strategies, reducing psycho-emotional stress and increasing professional motivation. The practical significance of the study lies in the development of recommendations for the implementation of support programs aimed at preventing burnout among employees who work under constant stress. Further research should be focused on the analysis of the effectiveness of art therapy in various professional groups, as well as on the study of the relationship between professional burnout and personal resources.
References
Бакаленко О. А. Психологічна компетентність як ключова компетентність сучасного фахівця. Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Серія «Теорія культури і філософія науки». Випуск 58. 2018. С. 132–138.
Галецька І. I., Мельник М. М. Особливості емоційного вигорання менеджерів з різним рівнем самоактуалізації. Актуальні проблеми психології. Т. V: Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія. За ред. С.Д. Максименка. Київ. ІВЦ Держкомстату України. 2007. Вип. 6. С. 89–95.
Карамушка Л. М., Зайчикова Т. В., Ковальчук О. С., Федосова Г. Л., Філатова О. Ф., Філь О. А. Дослідження синдрому професійного вигорання у вчителів. Київ. «Міленіум». 2004. 24 с.
Кириленко О. А. Психологічні детермінанти професійного стресу у представників професії типу «людина-людина». Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.03. Київський Національний університет імені Т. Шевченка. Київ. 2007. 20 с.
Кокун О. М. Оптимізація адаптаційних можливостей людини: психофізіологічний аспект забезпечення діяльності: Монографія. Київ. Міленіум, 2004. 265 с.
Лепейко Т. І. Управління персоналом підприємства в умовах невизначеності (поведінковий підхід). Монографія. Харків: Вид. ХНЕУ, 2010. 236 с.
Піговська С. Профілактика синдрому професійного вигорання. Психолог. 2011. № 14-15. С. 49–54.
Раєвська Я., Солякова О. Розвиток емоційної компетентності особистості: теоретичний дискурс. Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, 2022. (3 (52), 127–132. https://doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.18
Freundenberg H. J. Staff burnout. Journal of Social Issues. 1974. Vol. 30. P. 159–165.
Kirkwood M., Christie D. The role of teacher research in continuing professional development. British Journal of Educational Studies. 2006. Vol. 54. № 4. Р. 429–448.