ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ АНТРОПОЛОГІЧНИХ ВІЗІЙ ВАСИЛЯ ЗЕНЬКОВСЬКОГО

Анотація

Актуальність теми обумовлена необхідністю осмислення багатовимірної природи особистості в сучасному світі, пошуку гармонійного підходу до її розвитку та комплексного осмислення. Саме В. Зеньковський пропонує цілісний підхід до розуміння людської природи, який інтегрує духовні, психологічні та соціальні аспекти. Його антропологічні ідеї підкреслюють значення проблеми виховання, яке спрямоване не лише на інтелектуальний розвиток, але й на формування моральної і духовної основи особистості. Такий ракурс осмислення ідей мислителя сприятиме вдосконаленню сучасних освітніх систем, збереженню й популяризації вітчизняної психологічної спадщини. У дослідженні застосовано компаративний і герменевтичний методи та методи систематизації та узагальнення. Компаративний метод уможливив порівняння ідей В. Зеньковського з іншими психологічними концепціями. Герменевтичний метод забезпечив інтерпретацію текстів мислителя з метою глибшого розуміння його антропологічних і психологічних ідей. Метод систематизації, фокусуючись на впорядкуванні та структуризації ідей В. Зеньковського, сприяв концептуалізації його психологічного вчення. Натомість узагальнення було спрямоване на створення загальних висновків на основі аналізу окремих ідей мислителя. Звернено увагу як на основні життєві віхи В.Зеньковського, так і на західноєвропейські філософсько-психологічні впливи, які сприяли концептуалізації його психологічних ідей. Дослідження спадщини мислителя засвідчило, що він прагнув об’єднати психологію, педагогіку, філософію та релігію. Такий інтегративний підхід сприяв формуванню проєктивного образу особистості як динамічного вектору унікального і центрального елемента психічного життя у таких психологічних аспектах як антропологічному та релігійному. Антропологічне вчення Василя Зеньковського розглядає людину як цілісну, духовно-творчу істоту, покликану до зростання у свободі, любові та відповідальності. Основу цього вчення становить християнська ідея людини як образу і подоби Божої, яка реалізує своє покликання через взаємодію з Богом, іншими людьми і світом. У цьому контексті виявлено аксіологічно-смислові, особистісно-моральнісні установки та релігійно-поведінкові практики особистості як чинники самосвідомості, свободи волі, морального і духовного розвитку та цілісності і гармонійності особистості.