ДЕРЖАВНИЙ ІМІДЖ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ РЕСУРС ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ, ІНСТИТУЦІЙНІ НАПРЯМИ ТА ІНДИКАТОРИ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ

Анотація

Метою дослідження є концептуалізація державного іміджу як стратегічного ресурсу публічного управління та визначення його інституційно-нормативних і комунікаційних засад у контексті сучасних глобальних викликів і гібридних загроз. У роботі розглянуто логіку формування іміджевої політики держави, її ціннісні й управлінські компоненти, а також зв’язок між державним брендингом, публічною дипломатією та інформаційною безпекою. Методологія. Теоретичною основою дослідження виступають положення теорії публічного управління, стратегічних комунікацій, інституціоналізму та теорії репутаційного капіталу. Застосовано системний, інституційно-нормативний, структурно-функціональний і порівняльний методи аналізу; контент-аналіз законодавчих актів, стратегічних документів і комунікаційних програм; методи узагальнення та моделювання для визначення аналітичної рамки іміджевої політики держави. Наукова новизна. Уперше здійснено цілісний аналіз державного іміджу в межах публічного управління як міждисциплінарного феномену, що поєднує управлінські, комунікаційні та безпекові аспекти. Обґрунтовано, що імідж держави є інструментом стратегічного управління довірою і легітимністю, а ефективність іміджевої політики визначається системністю, правдивістю комунікацій і вимірюваністю результатів. У роботі доведено, що Закон України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності» закладає інституційну основу сучасного державного брендингу, поєднуючи ціннісну ідентичність, стратегічні комунікації та механізми оцінювання результативності. Висновки. Сформульовано висновок, що іміджева політика держави має розглядатися як структурна підсистема публічного управління, здатна забезпечити стійкість державності, розвиток міжнародного авторитету та зміцнення довіри громадян. Запропоновано концептуальну рамку синхронізації комунікаційних, безпекових та інституційних компонентів державного іміджу як ключового чинника національної стійкості та репутаційного розвитку України.