ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ОЗНАК У ФОРМУЛІ ВИНАХОДУ (КОРИСНОЇ МОДЕЛІ)

Анотація

Анотація. Публікація присвячена вивченню проблем застосування теорії та практики складання патентних заявок та експертного дослідження винаходів та корисних моделей із застосуванням такого інструменту, як альтернатива. Здійснюється аналіз походження терміну альтернатива та його вживання у логіці, філософії. Аналізується на основі робіт В. Л. Бернштейна, І. Канта, Р. Гокленіуса і поняття антиномія, як приклад поняття альтернатива, що стали важливою віхою в розвитку світової науки і техніки. Узагальнюються та систематизуються міжнародна практика та національні нормативно-правові акти, що забезпечують регулювання застосування терміну «альтернативна ознака», «формула Маркуша»; особливості їх формулювання за допомогою різноманітних мовних засобів та залежність обсягу прав від конкретного висловлення ознаки. Зазначається, що поняття альтернативи вживається, зокрема, у логіці, коли йдеться про два судження, одне з яких обов’язково істинне, а друге – обов’язково хибне. Ця операція зветься диз’юнкцією, що виключає: р або q, але не р і q. Іноді принцип, згідно з яким два взаємовиключні судження завжди мають на увазі вибір на користь одного з них, називають «принципом альтернативи». Обидва взаємовиключні судження не можуть бути одночасно істинними (принцип несуперечності) і хибними (принцип третього виключеного). Отже, одне з них за необхідністю істинне, а друге – хибне (це і є «принципом альтернативи»). Втім, слід зазначити, що це справедливо лише щодо логічних суджень. Дискурс, який є ні істинним, ні хибним (наприклад, молитва), немає альтернативи. Справа в тому, що він взагалі не підкоряється логіці, як і логіка не підкоряється йому [1]. У філософії також оперують поняттям альтернативи як системи двох пропозицій, де істинність одного передбачає помилковість другого і навпаки. Приклад альтернативи – знамениті антиномії Канта. Термін антиномії, сформульований В. Л. Бернштейном: міркування, утворене двома висловлюваннями, кожне з яких призводить до взаємовиключних висновків, які не можна віднести ні до істинних, ні до хибних [2]. Запропоновано термін альтернативна ознака винаходу (корисної моделі) відповідно до положень чинного законодавства України у сфері інтелектуальної власності та сутності й змісту терміну «альтернатива, альтернативний».