СКЛАД ТЕРМІНОЛОГІЇ У КОНСТИТУЦІЯХ УКРАЇНИ ТА ПОЛЬЩІ

Анотація

Терміни в конституціях є універсальними одиницями, на основі яких формується правнича термінологія інших галузей права. Мета дослідження полягає у виявленні особливостей складу термінології у конституціях України та Польщі, встановленні характерних рис термінології у конституціях обох держав. Конституційно-правові терміни мають переважно загальноюридичний характер, адже визначають основи формування термінології в усіх галузях права, та відображають не лише світогляд та ідеологію окремого суспільства з різними підходами до права, моралі чи історії, але й рівень розвитку світової традиції конституціоналізму. Термінологія конституцій України і Польщі має спільні риси, що обумовлюється часом їх прийняття (Конституція України прийнята 28 червня 1996 року, а Конституція Польщі прийнята 2 квітня 1997 року), а також подібною історико-правовою традицією. Тексти обох конституцій формувались під впливом суспільно-політичної обстановки, яка існувала як в самих державах, так і в європейському та міжнародному просторі. У термінології конституцій України і Польщі зустрічаються як питомі (національні), так і запозичені терміни, в тому числі інтернаціональні слова. Внаслідок сполучення питомих та запозичених термінів утворюються гібридні терміни. Водночас, деякі аналогічні терміни в конституції однієї держави можуть бути питомими, а в конституції іншої держави – запозиченими. Законодавці обох держав при написанні текстів конституцій обґрунтовано використали значну кількість власне національних лексем, штучно не переобтяжуючи іншомовними термінами. В конституціях України і Польщі використовуються як прості, так і складні терміни (словосполуки), скомпоновані зі слів, що належать до різних частин мови. Більшість термінів, викладених в конституціях України і Польщі, носять не лише конституційно-правовий характер, а й є універсальними термінами, використовуваними у системі права вцілому.