СЕМАНТИКО-ДЕРИВАЦІЙНІ ПАРАМЕТРИ СКЛАДНИХ ПРИКМЕТНИКІВ У ПОЕЗІЇ СТЕПАНА САПЕЛЯКА

Анотація

Стаття присвячена розгляду складних прикметників у поезії Степана Сапеляка, зокрема охарактеризовано їх семантику, творення та особливості вживання. У сучасній лінгвістиці проблематику композитної лексики висвітлено у працях Л. Азарової, О. Безпояско, К. Городенської, В. Горпинича, М. Доленка, Є. Карпіловської, Н. Клименко, В. Ліпич, М. Плющ, Н. Сологуб та ін. Оскільки поки що не знаходимо наукових розвідок, присвячених аналізу композитної лексики у поетичних творах Степана Сапеляка, наше дослідження є актуальним. Мета статті – проаналізувати семантику, творення та особливості функціонування складних прикметників у поезії Степана Сапеляка. Для реалізації поставленої мети визначено такі завдання: виокремити і проаналізувати семантичні групи складних прикметників; розглянути способи творення композитних прикметників, описати їх продуктивні словотвірні моделі; простежити особливості вживання складних слів в аналізованій поезії. Наукова новизна полягає в тому, що у статті детально описано семантику та дериваційну структуру композитних прикметників, виявлених у поезії Степана Сапеляка, окреслено особливості ідіостилю письменника. У висновках зазначено, що в поезії Степана Сапеляка складні прикметники становлять кількісно велику і семантично багату групу композитів. З урахуванням лексико-граматичного підходу складні прикметники об’єднано в кілька семантичних груп, а саме: ті, що характеризують людину; ті, що описують природу; зображують параметри (форму, розмір, кількість тощо); відображають сенсорне сприйняття довкілля. Проведені статистичні зіставлення виявили, що найбільшою є категорія складних прикметників, які стосуються характеристики людини. У результаті здійсненого словотвірного аналізу помічено, що прикметникові композити найчастіше утворені основоскладанням і змішаними способами словотворення (складно-суфіксальним і складно-флективним). Виявлено, що всі вжиті в поезії Степана Сапеляка складні прикметники утворені за традиційними словотвірними моделями, характерними для сучасної української мови. Простежено, що в поетичному дискурсі письменника композитні прикметники часто створюють глибокі метафоричні образи, набувають символічного звучання. Виділено низку індивідуально-авторських лексем та описано їх естетичні навантаження в поетичному тексті.