«ЧЕРВОНИЙ РЕНЕСАНС» У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПРОЗІ: ХУДОЖНІ МОДЕЛІ

Анотація

Українська література 1910–1930-х років (міжвоєнне двадцятиліття Розстріляне Відродження, Червоний Ренесанс) набуває все більшої актуальності в наш час. Покоління, яке було знищене тоталітарною системою в цю епоху, залишило художні твори, які звучать по-сучасному. Існує значний корпус літературознавчих текстів, у яких аналізується доробок тогочасних майстрів слова. Видаються мемуари, епістолярій, архівні матеріали різного характеру письменників цього періоду, знімаються документальні та художні фільми як за творами авторів Розстріляного Відродження, так і про їхню мистецьку діяльність. Мета статті – проаналізувати тексти сучасних прозаїків про загальну атмосферу та літературну діяльність представників Червоного Ренесансу, виокремивши три моделі: історичну, психологічну, біографічну. Для реалізації мети необхідно вирішити завдання: зробити загальний огляд текстів особистого характеру (спогади, листування); систематизувати наявні зразки сучасної художньої прози, визначивши три моделі; проаналізувати прозові тексти і з’ясувати їх художню специфіку. Новизна полягає в тому, що художня проза («Марта» (2014) Лілії Черен, «Моя божевільна» (2016) Андрія та Світлани Клімових, «Свідок» (2007) Варвари Жукової, «Зеров. Поховальний промовець» (2020) Євгенії Кужавської) не досліджувалася в аспекті створення та аналізу узагальнювальної картини суспільно-літературного процесу періоду Червоного Ренесансу. Висновки. Сучасні українські прозаїки в художніх текстах пропонують три моделі зображення літературного процесу: історичну, психологічну, біографічну. Осмислення тенденції доби міжвоєнного двадцятиліття відбувається через аналіз її особливостей та основних характеристик художньо-літературного процесу. Використовуючи справжні факти із біографій письменників, застосовуючи авторський вимисел, сучасні прозаїки передають важливі риси епохи та пропонують художні біографії письменників 1910–1930-х років.