«ЧЕРВОНИЙ РЕНЕСАНС» У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПРОЗІ: ХУДОЖНІ МОДЕЛІ
DOI:
https://doi.org/10.32689/maup.philol.2023.4.8Ключові слова:
Червоний Ренесанс, проза, історична, психологічна, біографічна моделі, сучасна прозаАнотація
Українська література 1910–1930-х років (міжвоєнне двадцятиліття Розстріляне Відродження, Червоний Ренесанс) набуває все більшої актуальності в наш час. Покоління, яке було знищене тоталітарною системою в цю епоху, залишило художні твори, які звучать по-сучасному. Існує значний корпус літературознавчих текстів, у яких аналізується доробок тогочасних майстрів слова. Видаються мемуари, епістолярій, архівні матеріали різного характеру письменників цього періоду, знімаються документальні та художні фільми як за творами авторів Розстріляного Відродження, так і про їхню мистецьку діяльність. Мета статті – проаналізувати тексти сучасних прозаїків про загальну атмосферу та літературну діяльність представників Червоного Ренесансу, виокремивши три моделі: історичну, психологічну, біографічну. Для реалізації мети необхідно вирішити завдання: зробити загальний огляд текстів особистого характеру (спогади, листування); систематизувати наявні зразки сучасної художньої прози, визначивши три моделі; проаналізувати прозові тексти і з’ясувати їх художню специфіку. Новизна полягає в тому, що художня проза («Марта» (2014) Лілії Черен, «Моя божевільна» (2016) Андрія та Світлани Клімових, «Свідок» (2007) Варвари Жукової, «Зеров. Поховальний промовець» (2020) Євгенії Кужавської) не досліджувалася в аспекті створення та аналізу узагальнювальної картини суспільно-літературного процесу періоду Червоного Ренесансу. Висновки. Сучасні українські прозаїки в художніх текстах пропонують три моделі зображення літературного процесу: історичну, психологічну, біографічну. Осмислення тенденції доби міжвоєнного двадцятиліття відбувається через аналіз її особливостей та основних характеристик художньо-літературного процесу. Використовуючи справжні факти із біографій письменників, застосовуючи авторський вимисел, сучасні прозаїки передають важливі риси епохи та пропонують художні біографії письменників 1910–1930-х років.
Посилання
Архів Розстріляного Відродження: Лесь Курбас і театр «Березіль». Архівні документи (1927–1988). Т. 2. Київ: Смолоскип, 2016. 504 с.
Архів Розстріляного Відродження: матеріали архівно-слідчих справ укр. письменників 1920–1930-х рр. Т. 1. Київ: Смолоскип. 2010. 463 с.
Гуменна Д. Дар Евдотеї. Іспит пам’яті. Кн. 1. Київські кручі. Кн. 2. Жар і крига. Київ: Дніпро, 2004. 520 с.
Дукина Н. На добрий спомин… Повість про батька. Харків: Видання часопису «Березіль», 2002. 592 с.
Дунай П. Лілія Черен, Марта та інші. Слово і Час. 2016. № 3. С. 104–107.
Жукова В. Свідок: роман. Київ: Дуліби, 2007. 154 с.
З приватного епістолярію Івана Дніпровського та Марії Пилинської: Підготовка тексту, коментар Т. Трофименко. Спадщина: Літературне джерелознавство. Текстологія. Київ: Laurus, 2012. Т. 7. С. 259–323.
Кардиналовська Т. Невідступне минуле. З продовженням, написаним доньками Тетяни Асею і Мірталою. Від темряви до світла. Київ: Київ – Париж – Дакар, 2017. 381 с.
Клімова С., Клімов А. Моя божевільна: роман. Харків: Фабула, 2016. 416 с.
Коваленко-Плужник Г. Спогади. Україна. 1990. № 2–4.
Костюк Г. Зустрічі і прощання: спогади. Едмонтон: КІУС. Кн. перша. 1987. 743 с.; Кн. друга. 1998. 609 с.
Куліш В. Слово про будинок «Слово»: спогади. Торонто: Вид-во «Гомін України», 1966. 68 с.
Куліш М. Твори: В 2 т. Т. 2. Київ: Дніпро, 1990. 877 с.
Мороз-Стрілець Т. Голос пам’яті: спогади. Київ: Рад. письменник, 1989. 195 с.
Смолич Ю.К. Твори: У 8 т. Т.7 / Упоряд. О. Смолич. Київ: Дніпро, 1986. 702 с.
Сокіл В. Здалека до близького (спогади, роздуми). Едмонтон: КІУС, 1987. 359 с.
Соловей О. З історії однієї літературної містифікації. Актуальні проблеми української літератури і фольклору. Вип. 24. 2016. С. 54–73. URL: https://japul. donnu.edu.ua/article/view/6108
Хвильовий М. Твори в 5 т. Т. 5. Нью-Йорк – Балтимор – Торонто: ОУП «Слово»; УВ «Смолоскип», 1986. 834 с.
Черен Л. Марта: роман. Київ: Дуліби, 2014. 253 с.
Шаповал Ю. Полювання на Вальдшнепа. Розсекречений Микола Хвильовий. Київ: Темпора, 2009. 296 с.