АРХЕТИПНІ ЗАСАДИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНОГО ПРОСТОРУ

Анотація

На основі розробленої архетипної моделі взаємодії членів політичних партій обґрунтовано та вироблено стратегію їх активації, що полягає у вольовому й усвідомленому виборі та запровадженні лідерами інтегрованого комплексу організаційних інструментів для впорядкування діяльності партійних підрозділів, який забезпечує системне управління си- туаціями та контекстами конкурентної взаємодії, що періодично відтворю- ються, з метою унеможливити ініціювання та підтримку в них міжособистіс- них та міжгрупових конфліктів.

Реалізація такої стратегії ґрунтується на запуску та використанні природ- ного, біологічно обумовленого джерела активації членів підрозділів полі- тичних партій, що підтримується нейрогуморальними реакціями в їх мозку для здійснення процесу ранжування в ситуаціях конкурентної взаємодії, які впорядковано виникають і переходять у ситуації співпраці в межах запро- вадженого лідерами інтегрованого комплексу організаційних інструментів.

Аналіз основних складових запропонованого нами варіанта такого комп- лексу, а саме — розробленої нами методики безконфліктної колективної ді- яльності великих груп людей в динамічній мережі у поєднанні з відомою методологією діяльності — стратегічним плануванням, з точки зору трьох базових принципів соціальної психології засвідчив їх потенційну здатність активувати членів партії у процесі колективної діяльності у складі партій- них підрозділів.

На нашу думку, вибір політиками рекомендованого інтегрованого комп- лексу організаційних інструментів приведе політичні партії до здатності формувати внутрішню етику й поширювати її назовні в умовах відсутності або послаблення зовнішньої етики, наприклад протестантської, яка великою мірою обумовила становлення сучасного Західного світу.

Створення політиками початкового “кристалу” нової соціальної структу- ри на основі запропонованого варіанта такого комплексу дасть можливість збудувати політичну партію нового покоління в результаті його мультиплі- кації, самовідтворення і самопоширення в середовищі елітних груп, а пізні- ше — реструктурувати за цим зразком більшість інших організацій з метою подолання зростаючої соціальної складності, що за деякий час зумовить ре- структуризацію політичного простору як національного, так і глобального рівня.