ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД ТА НАЦІОНАЛЬНЕ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ СУБ’ЄКТІВ СИСТЕМИ НЕГЛАСНИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2617-9660-2018-1-1-43-62Ключові слова:
негласні слідчі (розшукові) дії, оперативно-розшукова діяльність, суб’єкт проведення негласних слідчих (розшукових) дій, соціально-правовий захист, безпека осіб.Анотація
Доведено, що поняття та зміст забезпечення безпеки суб’єктів системи негласних слідчих (розшукових) дій перебуває у правовій площині нормативно-правового регулювання та організаційного забезпечення цієї діяльності. У теорії проблема реалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків учасниками суб’єктів системи негласних слідчих (розшукових) дій є надзвичайно складною, що потребує системних досліджень. Це питання постало з початком процесу визнання власних за природою негласних слідчих (розшукових) правовідносин. Вважаємо, що у процесі досудового розслідування правовий характер мають відносини під час відкриття кримінального провадження, проведення у процесі розслідування окремих законодавчо визначених заходів, використанні конфіденційного співробітництва, отримання доказів, відомчому контролі, процесуальному керівництві. Доведено, що нерозголошення відомостей про особу, взяту під захист, може забезпечуватися шляхом обмеження відомостей про неї в матеріалах перевірки (заявах, поясненнях тощо), а також протоколах слідчих дій та судових засідань. Слідчий, прокурор, суд (суддя), прийнявши рішення про застосування заходів безпеки, виносить мотивовану постанову, ухвалу про заміну прізвища, імені, по батькові особи, взятої під захист, на псевдонім. Зазначений порядок закритого судового засідання. У випадках, коли цього вимагають інтереси безпеки осіб, які потребують захисту, за мотивованою ухвалою суду може проводитися закритий судовий розгляд кримінального провадження або допит свідка чи потерпілого за відсутності інших учасників процесу. Визначено, що регулювання безпеки осіб залучення до виконання проведення негласних слідчих (розшукових) дій є окремим, специфічним напрямом правоохоронної діяльності. Національна правоохоронна система повинна досконало вивчити та взяти на озброєння позитивний іноземний досвід у сфері проведення негласних слідчих (розшукових) дій за різними напрямами, особливо щодо питання функціонування системи негласного розслідування. Такий підхід сприятиме підвищенню рівня теоретичних знань та вдосконаленню практичних навичок українських правоохоронців, а також використанню ефективних підходів та найкращих міжнародних стандартів в межах кримінального провадження.
Посилання
Мусієнко І. І. Інститут конфіденційного співробітництва у США: організаційно-правовий аспект / І. І. Мусієнко, Є. Є. Гречин // Міжнародне право. — 2015. — С. 134.
Савченко А. В. Міжнародний досвід використання агентури правоохоронними органами держав Європи та США / А. В. Савченко, B. В. Матвійчук, Д. Й. Никифорчук: посібник / за заг. ред. Я. Ю. Кондратьєва. — К.: Нац. академія внутрішніх справ України, 2004. — 60 с.
Roviaro v. United States, 353 U.S. at 62, 77 S. Ct. at 628-29 (1957); see FBI’s Manual of Investigative Operations and Guidelines (MIOG) § 137-3.
Сурков К. В. Принципы полицейской разведки / К. В. Сурков. — СПб., 1995. — С. 45.
Овденко Н. И. Франция – Украина: некоторые итоги Европейской встречи / Н. И. Овденко, В. П. Мельник // Бюллетень по обмену опытом работы МВД Украины. — 1996. — № 119. — С. 54–59.
Козаченко О. І. Деякі аспекти правового регулювання забезпечення безпеки учасників оперативно-розшукових заходів / О. І. Козаченко // Право і управління. — 2011. — № 1. — С. 15–25.
Суббот А. Забезпечення безпеки осіб, укорінених у злочинне середовище / А. Суббот // Віче Журнал Наукова бібліотека. — № 10. — травень 2013 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.viche. info/journal/3673/
Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р. № 4651-VI // Відомості Верховної Ради України. — 2013. — № 9–10, 11–12, 13. — Ст. 88.
Ромодановський К. О. Міжнародні стандарти і принципи організації захисту учасників кримінального провадження / К. О. Ромодановський // Російський слідчий. — 2005. — № 9. — С. 10–12.
Козаченко И. П. Правовые и организационно-тактические основы оперативно-розыскной профилактики преступлений: дис. ... д-ра юрид. наук. — М., 1991. — 182 с.
Кримінальний кодекс України: Наук.-практ. коментар / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, С. Б. Гавриш та ін.; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — К.: “Вид. дім “Ін Юре”, 2003. — 1196 с.
Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. № 3342-XII [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3342- 12
Селюк О. Г. Проблемні питання реалізації конфіденційного співробітництва на фоні сучасного реформування кримінальної юстиції / О. Г. Селюк // Досудове розслідування: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення : матеріали постійно діючого наук.-практ. семінару, 17 жовтня 2014 р. / редкол.: С. Є. Кучерина (голов. ред.), В. В. Фєдосєєв (заст. голов. ред.) та ін. — Х. : Право, 2014. — Вип. 6. — С. 87–91.
Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою / прийнята. резолюцією 40/34 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. — Амстердам – К. : Укр.-Амер. Бюро захисту прав людини, 1996. — С. 160.
Гончаров В. В. Організаційні основи залучення осіб до конфеднційного співробітництва / В. В. Гончаров// Європейська інтеграція України: сучасний стан та перспективи розвитку, присвячені Дню науки та 95-річчю Національної академії внутрішніх справ [Текст] : тези підсумкової наук.-теорет. конф. (Київ, 22 квіт. 2016 р.). — К. : Нац. акад. внутр. справ, 2016. — С. 82–83.