ЗОВНІШНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ ТА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА ЯК ОБ’ЄКТИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ

Анотація

В статті досліджуються теоретичні питання виникнення зовнішніх запозичень і фінансових зобов’язань як об’єкту системи державного управління за умов реформування системи публічного управління та адміністрування в Україні. Розкриті категорії, статистичні данні та суспільні відносини в сфері публічного управління за умов ризикової управлінської діяльності в сучасних складних умовах управління державним боргом і фінансової нестабільності, зокрема досліджено теоретичні надбання та погляди науковців на стан і цілі системи управління в сфері ризиків державного боргу та національної економічної безпеки. Мета статті. В даній роботі поставлено за мету з’ясувати трактування понять «зовнішні запозичення», «фінансова допомога», «механізми управління» і «публічне управління в сфері зовнішніх і внутрішніх запозичень» в якості економічних і управлінських категорій, визначення яких пов’язане з використанням сучасних методів державного управління в країні. Наукова новизна. В роботі комплексно з використанням сучасних методів пізнання, статистики, економіки, урахуванням новітніх досягнень науки державного управління досліджено теоретичні питання управлінського процесу в сфері зовнішніх запозичень і фінансових зобов’язань як об’єкту системи державного управління за умов реформування системи публічного управління та адміністрування в Україні. Обґрунтовано теоретичне розуміння змісту категорії «зовнішні запозичення», «фінансова допомога», «механізми управління» і «публічне управління в сфері зовнішніх запозичень» в якості економічних і управлінських категорій, а саме як механізму та його складових інструментів публічного управління та адміністрування, які припускають дієвий фінансовий контролю за діяльністю всіх суб’єктів макроекономічного управління в цій сфері національної економіки. На основі статистичних даних здійснено дослідження напрямів модернізації інституту управління та теоретично доведено необхідність вдосконалення дієвості механізмів управління в сфері державних фінансових запозичень, зниження ризику та посилення інституційної спроможності керівних органів цієї сфери в Україні. Висновки. У результаті роботи обґрунтовані наукові положення щодо удосконалення використання в управлінській практиці збалансований розвиток, який має базуватися на новій економіко-управлінській парадигмі щодо відповідних фінансових механізмів у сфері публічного управління зовнішніми і внутрішніми запозиченнями, які знаходяться ще на початковому етапі. В теоретичному контексті наука державного управління потребує розкриття та конкретизації категорій та суспільних відносини в сфері управління державними фінансовими зобов’язаннями, які повинні сприяти ефективному розвитку національної економіки, а національна валюта, має стати конкурентоздатною і стійкою валютою розвитку. Крім цього при дослідженні сучасних публікацій та з’ясуванні теоретичної сутності понять «управління зовнішніми запозиченнями», «управління внутрішніми запозиченнями» та «управління в сфері державних фінансів» доведено, що суспільні відносини в сфері державних фінансів, не є стійкими, адже змінюються разом із їх розвитком, а також за умов формування сучасних реальних управлінських і фінансових повноважень органів державного управління в цій сфері.