СУПЕРЕЧНОСТІ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ: ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ТА ПЕРИФЕРИЗАЦІЯ

Анотація

Крізь призму центр-периферійного підходу у статті розглянуто деякі суперечності розвитку регіонів. Розкрито суть феноменів периферизації регіонів та централізації людських ресурсів, що суперечать процесам децентралізації в Україні. З’ясовано, що центр експлуатує людські ресурси регіонів, що створює додаткові ризики в їх розвитку. Визначено базові соціальні механізми периферизації регіонів до яких належать: демографічна деградація областей та міграція в центр. Доведено, що внутрішній міграційний рух набуває двох основних форм: освітню та трудову. Освітня міграція має кількісний та якісний вимір: центр концентрує найбільшу кількість абітурієнтів, зокрема найуспішніших Це спричиняє нерівномірний розподіл інтелектуального потенціалу України та створює додаткові ризики його відтворення. Відтворення та консервація такої ситуації підтримується й системою розподілу бюджетних місць серед закладів вищої освіти. Крім цього, тенденції концентрації трудового та інтелектуального потенціалу країни центром, позначено поняттям централізації людських ресурсів. Це є важливою причиною перетворення регіонів на внутрішню периферію, яка є основним поставником людських ресурсів. На даний процес впливає «стартова» конкурентна позиція регіону та характер його інтеграції у соціально-територіальну систему країни. Результатом дослідження також є визначення напрямів подальших наукових пошуків: по-перше, визначення критеріїв віднесення регіону до напівпериферійних або периферійних зон; по-друге, подальше дослідження механізмів периферизації, способів подолання суперечностей розвитку соціально-територіальної системи України; вивчення закордонного досвіду розвитку територій.