АДВОКАТСЬКА МОНОПОЛІЯ В УКРАЇНІ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ, А ТАКОЖ ЗАКОНОДАВСТВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Анотація

Адвокатська монополія від часів внесення змін у національне законодавство – це новела незалежної України. Змістом статті охоплюється глибокий аналіз конституційної реформи в Україні, що стосується адвокатської монополії та визначення основних переваг та недоліків монополії адвокатури в Україні через призму практики Європейського суду з прав людини, а також досвіду зарубіжних країн. Відтак, у статті аналізуються такі рішення як «Загородній проти України», а також «Молдавська проти України», які є основними, оскільки є правовстановлюючими стандартами щодо питання межі втручання у право на суд особи. У цій статті також проаналізовано досвід різних передових країн світу щодо вирішення місця адвокатської монополії, зокрема Німеччини, Австрії, Сполучених Штатів Америки, Італії, Туреччини тощо. Також у даній статті аналізу піддана практика Конституційного суду України, у тому числі у справі Солдатова, яка є первинною справою, що встановила певний стандарт на здійснення захисту і представництва осіб у суді в Україні, а також нещадного висновку Конституційного суду у справі щодо скасування адвокатської монополії в Україні. Окремо наголошено на неузгодженості національної судової практики органу конституційної юрисдикції з тими міжнародними стандартами, які пропонує європейське співтовариство, а також тим досвідом, який вже запровадили у своєму внутрішньому законодавстві передові демократичні країни світу. У висновках обрано позицію, що все ж таки Україна, обравши євроінтеграційний, демократичний намрямок, безумовно потребує існування адвокатської монополії під час представництва інтересів осіб чи наданні захисту. Це зумовлено тим, що навіть сьогодні ми вже є спостерігачами того, наскільки змінилось правосуддя в Україні: від ведення змагального і насиченого процесу у судовому засіданні до належної аргументації і обґрунтування судових рішень. Надаючи такі широкі можливості інституту адвокатури на здійснення представництва, держава створює додаткові гарантії для осіб щодо належного і ефективного захисту ймовірно порушеного права. Запровадження адвокатської монополії є дієвим механізмом, який зумовлює надання кваліфікованої правової допомоги у вирішенні тих чи інших юридичних питань, а відтак є безумовно правильним напрямком до розвитку правозахисних можливостей.