ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ДЕРЖАВИ ТА ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ У ПОДАТКОВИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ

Анотація

Безумовно, що для кожної економічно розвиненої держави, важливість системи оподаткування та безпосередньо процесу справляння податків і зборів, складно переоцінити. Оскільки саме за рахунок надходження останніх здійснюється формування дохідних частин бюджетів. Податкові правовідносин характеризуються, передусім, як форма взаємодії держави та суспільства, бо ще за стародавніх часів долучатися до управління та вирішення державних справ мали можливість лише повноправні громадяни, які сплачували податки. За умов сьогодення податки, як основа організації цивілізованої спільноти, складають вагому частину нашого життя через свою особливу роль. Суспільна значущість податкових правовідносин призвела до встановлення на рівні Конституції (ст. 67) обов’язку кожного сплачувати податки і збори, а в подальшому – й до кодифікації податкового законодавства. Податковий кодекс України закріплює зміст податкових правовідносин, порядок, форми та методи встановлення податків і зборів, контроль за дотриманням податкового законодавства та відповідальність у разі його порушення. Саме суб’єктивні права та обов’язки складають інтерес даної статті в розрізі наявності чи відсутності балансу інтересів платників податків та владної сторони у податкових правовідносинах. Безумовно, відносини між державою та платниками податків зазнали суттєвих змін. Так останні стали віддаленими від справ держави, початком чого був поштовх на розвиток можливостей спільноти, примноження активів фізичних осіб та їх прагнення до особової незалежності. Як наслідок – вбачається наявність певної відмінності між публічними та приватними інтересами в сфері податкових правовідносин. Сплата податку до бюджету відповідного рівня, як вираз обов’язкової та безумовної форми реалізації обов’язку платника податків та розширення переліку прав учасників податкових правовідносин, можна сказати й послугували виникненню віддаленості між окресленими інтересами. Зазначене вище, стало певним підґрунтям для використання учасниками податкових відносин наданих їм прав доволі несумлінно, а деякою мірою, й навіть вдаючись до зловживання цими правами. Звісно, такий стан справ негативно впливає на регулювання податкових правовідносин, не відповідає меті останніх та, як наслідок, породжує відсутність зацікавленості платників податків у виконанні основного податкового обов’язку.