ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ЗАБОРОНИ ПІДГОТОВКИ СВІДКІВ ДО ДАВАННЯ ПОКАЗАНЬ В МІЖНАРОДНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ СУДІ

Анотація

У статті досліджується правове регулювання процесуального етапу досудової підготовки свідків в правовій системі Міжнародного кримінального суду. Міжнародний кримінальний суд є компромісом між англо-саксонською та романо-германською правовими системами. Тим не менш, безпосередньо процес розгляду справ більш характерний саме англо-саксонській правовій системі. У державах, які належать до англо-саксонської правової системи, зокрема Великобританії, Сполучених Штатів Америки, Австралії, досудова підготовка свідків стороною обвинувачення є невід’ємною складовою процесу. Її метою є підготувати свідка емоційно та психологічно до слухань, під час яких він буде давати показання стосовно тих чи інших подій. Враховуючи, що, по-перше, у багатьох випадках свідкам доводиться на слуханнях знову пережити трагічні для них події, по-друге, їм доводиться також зустрітися віч-на-віч із підсудним, це може негативно відобразитися на їх емоційному стані та здатності належним чином свідчити проти підсудного. Проте в Міжнародному кримінальному суді, де питання підготовки свідків зовсім не врегульовано в Римському статуті, Правилах процедури і доведення та Регламенті Суду, вже під час розгляду найпершої справи – справи Лубанги – Палата попереднього провадження та Судова палати заборонили сторонам провадження проводити підготовку свідків. Відповідно, у статті проводиться дослідження відповідних рішень та аргументації Палати попереднього провадження та Судової палати. На думку автора, ці рішення не містять належного обґрунтування накладеної заборони та не є переконливими. Більш того, автор вважає, що досудова підготовка свідків є необхідною для Міжнародного кримінального суду, оскільки у більшості випадків свідками є потерпілі особи, які пережили у своєму житті найтяжчі міжнародні злочини: геноцид, злочини проти людяності чи воєнні злочини. Тим не менш, в ході дослідження встановлено, що дана заборона не може вважатися абсолютною, оскільки формально судовий прецедент не є джерелом права для Міжнародного кримінального суду, а стаття 64.3(а) Римського статуту передбачає, що Судова палата вправі «вживати такі заходи, які є необхідними для справедливого та швидкого проведення слухань». Дана стаття ще жодного разу не застосовувалася на практиці. Відповідно, Офісу Прокурора після передачі кожної справи на розгляд Судової палати слід подавати відповідні клопотання, посилаючись саме на цю статтю, з проханням дозволити проводити підготовку свідків, обґрунтовуючи це необхідністю для справедливого та швидкого провадження.