ЕКРАННІ ФОРМИ У ВОЄННИЙ ЧАС: ПОЛІЛОГ ЖУРНАЛІСТИКИ, ДИДЖИТАЛ-ІНСТРУМЕНТІВ ТА ДОКУМЕНТАЛІСТИКИ

Анотація

Взаємопроникнення екранних форм документальних фільмів та диджитал-матеріалів соціальних мережах у воєнний час стало більш помітним. Для досягнення «ефекту присутності» режисери, журналісти, блогери використовують спільні візуальні на аудіальні форми, дозволяють аудиторії інтерактувати з авторами контенту, залишаючи коментарі, реакції, вступаючи у онлайн-дискусії. Метою статті є аналіз ключових взаємопроникнених методів та засобів журналістики, диджитал-контенту та документалістики на прикладі фільму «Маріуполь. Невтрачена надія» та локального медіа «ЯкТиТам» (Запоріжжя). Авторки ставлять перед собою завдання: 1) проаналізувати наявну українську та іноземну джерельну базу на предмет локальних медіа та документалістики й на основі цього окреслили спільні та відмінні інструменти для авторів; 2) описати конкретні використані екранні форми та аудіальні ефекти для формування відчуття присутності одного матеріалу чи серій. Наукова новизна дослідження полягає у першій спробі виявлення та опису екранних форм та аудіальних засобів, що створюють відчуття безпосередньої присутності на локації в екстремальний час, формують медіареальну картину буття, дозволяють аудиторії «подорожувати» у просторі та часі. Завдяки цьому автори контенту можуть досягти збільшення охоплення, переглядів, сформувати образ продукту (фільму, серіалу) чи медіа (локального, інституалізованого), що демонструє актуальні події, провокує їх переосмислювати, формує відчуття прив’язки до колективного через конкретні історії людей: – «Ми усі Маріуполь», «Ми усі Запоріжжя», але зі збереженням позиції самоідентифікації. При успішному використанні описаних у статті форм режисерам, журналістам, блогерам потенційно вдасться покращити контент, зробити його релевантнішим до умов війни та відповідних актуальних потреб аудиторії. Подальші перспективи будуть окреслюватися із появою нових медіареальних (гіпертекстуальних) продуктів, їх подальшого обговорення у мережі, а також у випадку взаємодії онлайн (диджитальних) та офлайн форм існування: інтерактивні виставки, перформанси, фільми із можливістю глядачем вибору певного сценарію розвитку подій тощо.