ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ДІАЛЕКТИЗМІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ ВЕЛОСИПЕДА В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ПРЕСІ

Анотація

У статті проаналізовано особливості функціонування діалектних назв велосипеда в мові закарпатської періодики двох періодів: 20–40-х років XX ст. та першої чверті XXI ст. Актуальність дослідження зумовлена потребою вивчення взаємодії діалектної та літературної лексики в регіональному медіапросторі, а також необхідністю простежити трансформацію стилістичних функцій регіоналізмів в умовах утвердження літературного стандарту. На основі аналізу джерельної бази встановлено, що пресовий дискурс першої половини XX ст. відображав активний пошук номінацій. В умовах відсутності єдиного правописного стандарту на шпальтах видань функціонував широкий спектр назв: велосипед, біціґлі, ровер, коло, байсикль. З’ясовано, що найчастотнішою серед регіоналізмів була лексема біціґлі (та варіанти бициклі, біціклі), поширеність якої корелює з даними діалектологічних праць. Доведено, що в досліджуваний період лексеми біціґлі та ровер були нейтральними назвами без стилістичного забарвлення й вільно вживалися в інформаційних жанрах. Розглянуто також лінгвопрагматику цих лексем у медіадискурсі першої чверті нинішнього століття. Виявлено, що за наявності літературної норми (велосипед) діалектні назви змінили функції. Біціґлі перейшли в розряд стилістично маркованої лексики, використовуваної для створення колориту, характеристики персонажів, комічного ефекту чи іронії. Водночас зафіксовано «урбанізацію» діалектизму в закарпатській пресі, де він стає маркером регіональної ідентичності. Натомість ровер функціонує переважно як нейтральний синонім для уникнення тавтології. Зроблено висновок про життєздатність діалектної основи в сучасній пресі, що підтверджує продуктивність словотвірного гнізда (біціґліст, біціґлістський) та розширення синоніміки. Обґрунтовано доцільність фіксації аналізованих лексем у новітніх тлумачних словниках із відповідним маркуванням, адже вони стали невід’ємним елементом публіцистичного стилю регіону