ЕВОЛЮЦІЯ ЯДЕРНОГО ТЕРОРИЗМУ: ПОЛІТИЧНИЙ АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОЇ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

Анотація

У статті аналізується та розглядається питання еволюції ядерного тероризму, а саме, проведено політичний аналіз міжнародної нормативно-правової бази через призму російсько-української війни. Дослідження та аналіз міжнародної системи безпеки (резолюцій, договорів, угод, міжнародно-правових актів тощо) попередження, відповідальності та покарання за ядерний тероризм дало можливість автору ґрунтовно зазначити наступне: по-перше, держави почали співпрацювати проти ядерного тероризму і ці кроки сформували нинішню структуру режиму ядерної безпеки, яка як передбачалося буде розвиватися з часом, як і міжнародний режим нерозповсюдження ядерної зброї; по-друге, на відміну від компонентів міжнародного режиму нерозповсюдження ядерної зброї, більшість проаналізованих міжнародних заходів реагування щодо ядерного тероризму, і на це автор хоче звернути особливу увагу, носять добровільний характер та пропонують юридично незобов’язуючі рекомендації; по-третє, механізми контролю та моніторингу дотримання є недостатніми або зовсім відсутні, що, як наслідок, призводить до вразливості режиму ядерної безпеки, особливо в контексті ядерного тероризму; по-четверте, конструкція міжнародної безпеки відносно проблеми ядерного тероризму не передбачає в якості терориста – державу. Тобто, заходи з попередження проявів та відповідальності за акти ядерного тероризму, стосуються терористичних груп і організацій. Держава в цих заходах зауважується як об’єкт упередження проблеми або джерела проблеми, а не як об’єкт, який є сам джерелом проблеми. Також автор зазначає, що термін «держава-терорист» має швидше політичне, а не юридичне значення. Оскільки, у міжнародному праві не міститься його визначення, а в національному праві знайти таке поняття доволі складно. Автор звертає увагу на те, що проблема ядерного тероризму для світового співтовариства із повномасштабних вторгненням РФ в Україну стала новою об’єктивною реальністю, оскільки в якості терориста виступає не група чи організація, а держава, яка, до того ж, є постійним членом Ради Безпеки ООН. Автор акцентує увагу, що війна РФ проти України стирає різницю між – тероризмом, державним тероризмом, військовими злочинами – оскільки її дії не є таємними, конспіративними чи маргінальними. Автор вважає, що РФ своєю політикою ядерного шантажу порушила геополітичні важелі, що тримали систему глобальної безпеки. Утворені після Другої світової війни міжнародні інститути (ООН, Рада Безпеки ООН, тощо) сьогодні виявилися повністю паралізованими. На думку автора, яка підкріплена аналізом досліджень і позиціями світових акторів, міжнародні інститути в нинішньому стані себе вичерпали. Повинна бути напрацьована та запропонована зовсім нова архітектура світової системи безпеки, яка б відповідала викликам та загрозам нового світового порядку. Автор переконаний, що нова архітектура світової безпеки обов’язково має враховувати усі загрози еволюції ядерного тероризму як одного із дестабілізуючих факторів порушення світової рівноваги.