МЕТОДОЛОГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ: АПРОКСИМАЦІЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ

Анотація

Статтю присвячено пошуку раціональних підходів до формування ефективних методів планування національної безпеки України, з урахуванням провідного зарубіжного досвіду. Проведено компаративне дослідження особливостей адміністративного регулювання планування національної безпеки, у якості бази якого авторами було обрано Велику Британію та США. Компаративне дослідження виявляє різноманіття методологій у сфері стратегічного управління, які застосовуються у двох ведучих державах світу, варіюючи від детально регламентованої адміністративно-юридичної структури до більш гнучкої та консультативної моделі, яка не має чітких законодавчих рамок. Попри відмінності в підходах до імплементації механізмів управління та в очевидну диверсифікацію структури стратегічних документів, фундаментальні принципи розробки стратегічного планування залишаються однаковими. Ключовим елементом стратегічного планування в цих націях є культурна специфіка розвитку відповідних систем, що була сформована протягом тривалого часу. Наголошено на доцільності, з огляду на відсутність в Україні власного історичного досвіду у сфері стратегічного управління та планування в контексті Національної безпеки, аналізу трьох альтернативних стратегій оптимізації національної адміністративної основи: у межах першого методу адміністративно-юридична основа для стратегічного планування розробляється та імплементується у сферу стратегічного управління в інтегральному форматі; в контексті другого методу відбувається створення адміністративно-правового фундаменту, який забезпечує лише часткову регуляцію відповідної системи; третій підхід передбачає конструювання адміністративно-правової бази, яка не встановлює юридичні рамки для універсальної системи стратегічного планування. Акцентовано увагу на потребі аналізу проблематики та перспектив розвитку пов'язаних секторів, які є критично важливими для ефективного формування стратегічного планування в аспекті національної безпеки, включаючи сфери освіти, наукових досліджень, інформаційного середовища та загальнодержавної політики.