АКТУАЛЬНІ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНУ “ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ” В ПАРАДИГМІ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-87-96

Ключові слова:

держава, державне управління, державна служба, публічне управління, публічне адміністрування, державно-управлінська еліта

Анотація

Розглядаються такі основоположні теоретичні поняття систе- ми державного управління, як “держава”, “державне управління”, “держав- на служба”, “публічне управління”, “публічне адміністрування”, “держав- но-управлінська еліта”. Звертається увага на те, що проблеми трансформації державної служби, насамперед, зумовлені радикальними трансформаціями самої держави і береться за основу те, що держава в майбутньому все більше буде розглядатися саме як специфічний інструмент (засіб, механізм) органі- зації функціонування соціуму. Підкреслюється, що державне управління має власну специфіку і значною мірою залежить від особливостей суспільного розвитку. Обґрунтовується теза стосовно того, що державне управління — це специфічний вид діяльності органів держави, який здійснюється за двома ви- дами: виконавчим і розпорядчим, та має організуючий вплив, насамперед, у трьох суспільних сферах: економічній, соціально-культурній та адміністра- тивній. Зазначається, що державна служба як складний соціальний феномен ся увага на те, що у більшості випадків державну службу пояснюють як ді- яльність професійну, тобто її здійснюють спеціально відібрані й професійно підготовлені фахівці. При цьому слід не поєднувати феномени “державні службовці” і “бюрократія”, які мають різний сенс і пояснення. Аналізуються сутнісні значення понять “публічне управління” і “публічне адмініструван- ня”, “державно-управлінська еліта”. Підкреслюється, що державна служба має бути значною мірою деполітизованою, професійною діяльністю.

Обґрунтовано: оскільки державна служба виконується спеціально піді- браними, професійно підготовленими працівниками, державними службов- цями, то під час розгляду різних аспектів державної служби доречно вжити термін “державний апарат”. Фактично слід брати до уваги саме те, що такий термін має два основних значення: а) як певна організаційна структура; б) як кадровий склад певної структури в системі державної служби. Вважаємо, що друге значення є більш точним і конкретним.

Посилання

Атаманчук Г. В. Теория государ- ственного управления: курс лек- ций. — М.: Юрид. лит., 1997. — 512 с.

Куриц С. Я. Болезни государства. Диагностика патологий системы государственного управления и права: монография / С. Я. Куриц, В. П. Воробьев. — Моск. гос. ин-т междунар. отношений (ун-т) МИД России. — М.: МГИМО (У) МИД России, 2009. — 472 с.

Винер Н. Кибернетика. — 2-е изд.: пер с англ. — М., 1968. — 521 с.

Політологічний енциклопедич- ний словник / упоряд. В. П. Горба- тенко; за ред.: Ю. С. Шемчушенка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. — 2-ге вид. допов. і переробл. — К.: Ге- неза, 2004. — 736 с.

Халипов В. Ф. Энциклопедия влас- ти. — М.: Академ. проект; Культура, 2005. — 1056 с.

Павленко В. В., Павленко В. Л. Дер- жавна служба в Україні: підруч- ник. — К.: ДП “Вид. дім “Персонал”, 2017. — 510 с.

50/50 Опыт словаря нового мышле- ния / под ред. М. Ферро и Ю. Афа- насьева. — М.: Прогресс, 1989. — 560 с.

Куриц С. Я. Болезни государства. Диагностика патологий системы государственного управления и права: монография / С. Я. Куриц, В. П. Воробьев. — Моск. гос. ин-т междунар. отношений (ун-т) МИД России. — М.: МГИМО (У) МИД России, 2009. — 472 с.

Федоров С. Є. Принцип гласності у державному фінансовому контролі: межі трансформації // Форум пра- ва. — 2012. — № 4. — С. 963–969. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: archive.gov.ua/ejourncls/EP/2012-4/12tcekmp.pdt25

Андріїв Н. М. Організація держав- ного управління інноваційним роз- витком вітчизняного підприємства у системі внутрішньої торгівлі // Глобальні та нац. проблеми економі- ки. — 2015. — Вип. 4. — 274–279 с.

Енциклопедичний словник з дер- жавного управління / уклад.: Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Міхненко та ін.; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощин- ського, Ю. П. Сурміна. — К.: НАДУ, 2010. — 820 с.

Указ Президента України “Про стратегію державної кадрової по- літики на 2012–2020 роки” від 1 лютого 2012 р. № 45/2012 [Елек- тронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/45/2012

Амосов О. Ю., Гавкалова Н. Л. Сим- біоз інституційних засад та архети- піки публічного управління // Пу- блічне урядування. — Вип. № 2(3), червень 2016. — С. 16–22.

Халипов В. Ф. Власть. Кратологи- ческий словарь. — М.: Республика, 1997. — 431 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-02-27

Як цитувати

Карпюк, С. (2019). АКТУАЛЬНІ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНУ “ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ” В ПАРАДИГМІ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ. Публічне урядування, (2 (17), 87-96. https://doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-87-96