ІННОВАЦІЙНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ СУЧАСНОЮ ВИЩОЮ ОСВІТОЮ – ВАЖЛИВІША ЗАСАДА УСПІШНОГО ЇЇ РЕФОРМУВАННЯ В ДОБУ ПЕРЕХОДУ ДО СУСПІЛЬСТВ ІНФОРМАЦІЙНОГО ХАРАКТЕРУ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-200-207Ключові слова:
освіта, вища освіта, інновації в системі освіти, інноваційні складові трансформації сучасної вищої освітиАнотація
Аналізуються основні інноваційні аспекти управління сучас- ною вищою освітою, що зумовлені переходом суспільств від постіндустрі- ального до інформаційного стану. Обґрунтовуються положення, що стосу- ються: а) характеру і специфіки радикальної модернізації освіти загалом та вищої освіти, безпосередньо; б) роль і значення інновацій в управлінні ЗВО; в) нові підходи до формування державного управління розвитком вищої освіти; г) людський вимір у трансформації вищої освіти та управління нею. Зазначається, що інноваційні зміни у вищій освіті мають неоднозначний ха- рактер і можуть класифікуватися за такою системою: а) за реальним рівнем новизни; б) за особливістю їх здійснення (разові, системні, дифузні тощо); в) за станом впровадження (успішні або завершені, незавершені і т. ін.).Робиться акцент на тому, що існує чимало різних теорій розвитку освіти в цілому і вищої освіти, безпосередньо: теорія селективного розвитку; теорія ресурсної належності; теорія структурно-ситуативного розвитку; теорія нео- інституційного розвитку; феноменологічна теорія та ін. Обґрунтовується те- за щодо державного управління вищою освітою як організованої самостійної частини загального процесу державного управління, яке включає розробку, прийняття та практичну рекомендацію організаційних, координаційних, ре- гулюючих, мотиваційних, контролюючих впливів на систему вищої освіти, її розвиток та прогресивне функціонування. Звертається увага на те, що в про- цесі аналізу інноваційних аспектів розвитку вищої освіти використовується три можливих теоретико-методологічних підходи: функціональний, техно- логічний, теоретичний. Обґрунтовано, що “розвиток освіти” — це набагато ширший, об’ємний процес, ніж просто “оновлення освіти”, оскільки завдяки йому освіта набуває якісно нових ознак. Те саме стосується і термінів “мо- дернізація освіти” або “оновлення освіти”, під якими маємо вбачати окремі аспекти освіти.
Посилання
Семенець-Орлова І. А. Державне управління освітніми змінами в Україні: теоритичні засади: моногра- фія / І. А. Семенець-Орлова. — К.: ЮСПТОН, 2018. — 42 с.
Гансон М. Керування освітою та ор- ганізаційна поведінка / М. Гансон. — Л.: Літопис, 2002. — 413 с.
Фуллан М. Сили змін. Вимірю- вання глибини освітніх реформ / М. Фуллан. — Л.: Літопис, 2008. — Ч. 1. — 271 с.
Фуллан М. Сили змін. Вимірю- вання глибини освітніх реформ / М. Фуллан. — Л.: Літопис, 2008. — Ч. 2 (Продовження). — 164 с.
Терепищий С. Сучасні освітні ланд- шафти / С. Терепищий. — К.: Фе- нікс, 2016. — 321 с.
Державне управління у сфері освіти: глосарій з дисциплін магістерської програми за спеціальністю “Дер- жавне управління у сфері освіти” / авт. кол.: Н. Г. Протасова, В. І. Луго- вий, Ю. О. Молчанова та ін.; за заг. ред. Н. Г. Протасової. — К.: НАДУ, 2013. — 432 с.
Власенко О. Інноваційний менедж- мент / О. Власенко. — К.: Знання, 2011. — 342 с.
Феномен інновацій: освіта, культу- ра: монографія / за заг. ред. В. Кременя. — К.: Педагогічна думка, 2018. — 19 с.
Законодавство України у сфері на- укової, науково-технічної та інно- ваційної діяльності (Верховна Рада України. Комітет з питань науки та освіти / М. Шевченко, Б.Чижев- ський, С. Семанюк та ін. — К.: Парламентське вид-во, 2013. — 28 с.
Реформування освіти в Україні: державно-управлінський аспект: навч.-наук. вид. / Н. Протасова, В. Луговий, Ю. Молчанова та ін.; за заг. ред. Н. Протасової. — К.: НАДУ, 2012. — 321 с.