СУЧАСНІ ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИКО-АДМІНІСТРАТИВНОГО РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2617-9660-2019-4-2-180-193Ключові слова:
реформування, публічне управління, децентралізація, адміністративно-територіальний устрій, надання адміністративних послуг, оптимізація органів влади.Анотація
У статті виокремлено шість основних напрямків політико-адміністративних реформ в провідних країнах ЄС: по-перше, інформатизація та дебюрократизація; по-друге, новий менеджеризм; по-третє, децентралізація; по-четверте, сервісне адміністрування; по-п‘яте, «Good Governance»; по-шосте, реформування системи публічної служби. Інформатизація та дебюрократизація означають перехід від концепції класичної бюрократії, що спирається на ієрархічність і закритість системи управління, до нової інформаційної парадигмі, заснованої на відкритих мережевих структурах та управлінні за результатами. Новий менеджеризм передбачає запозичення передових розробок і основних принципів управління з бізнес-менеджменту, що передбачає сучасне уявлення про організацію як гнучку «балансуючу» систему, здатну адаптуватися до викликів зовнішнього середовища. Найбільш успішними ідеями цього напрямку стали «організаційна кібернетика», принцип управління за результатами, зниження мікроконтролю, активне матеріальне стимулювання праці та ін. Сервісне адміністрування або ідея адміністрації як звернення до сервісної служби – це нове розуміння державних органів як установ надання послуг громадянам. Децентралізація (деконцентрація, аутсорсинг) полягає в тому, щоб спустити процес прийняття рішень на низові рівні – туди, де виникають проблеми. В основному «Good Governance» орієнтована на подолання таких недоліків нового державного менеджменту, як другорядність вирішення соціальних проблем і, як наслідок, підвищення рівня соціальної нерівності і бідності, особливо в країнах, що розвиваються; ерозія ролі держави і державних службовців в суспільних відносинах; акцент на універсальності пропонованих методів реформування замість обліку інституційного контексту кожної країни. Реформування системи публічної служби є основою політико-адміністративного реформування. На даному етапі реформування системи публічного управління потрібно здійснити аудит результатів попередніх реформ, визначити їх недоліки, результати та з’ясувати можливі наступні шляхи удосконалення системи публічного управління. Наступним кроком є формування Концепції політико-адміністративного реформування системи публічного управління.
Посилання
Головін Р. Адміністративні реформи провідних країн світу як механізм державного антикризового управління. Вісник НАДУ. 2014. № 1. С. 89-96.
Звіт Європейської Комісії. URL: http://ec.europa.eu/ internal_market/economic_analysis/ docs/financial_integration_reports/ 20120426-efsir_en.pdf
Kearney R.C., Hays S.W. Reinventing Government. The New Public Management and Civil Service Systems in International Perspective. The Danger of Throwing the Baby out with the Bathwater. Review of Public Personnel Administration. 1998. vol. XVIII. № 4.
Грэй Э., Дженкинс Б. От государственного управления к государственному менеджменту: переоценка переворота. Государственная служба. Проблемы реформирования. Зарубежный опыт. 1995. Вып. 8. С. 7-12.
Osborne D., Gaebler T. Reinventing Government: How the Entrepreneurial Spirit Is Transforming the Public Sector. N.Y., 1993.
Барч У. Возможности внедрения зарубежного опыта в условиях России. Государственная служба. 2007. № 6. с. 170-180.
The Good Governance Standard for Public Services. URL: http://www. coe.int/t/dghl/standardsetting/ media/doc/Good_Gov_StandardPS_ en.pdf (дата обращения: 20.04.2014).
UNDP. Governance for Sustainable Human Development. Jan., 1997. URL: http://gis.emro.who. int/HealthSystemObservatory/ Workshops/WorkshopDocuments/ Reference%20reading%20material/ Literature%20on%20Governance/ GOVERN~2.PDF (дата обращения: 20.04.2014).
Caddy J. Why Citizens Are Central to Good Governance. The OECD Observer. 2001. № 229.
9Citizens as Partners. OECD Handbook on Information, Consultation and Public Participation in Policy-Making / ed. by M. Gramberger. Paris, 2001.
Argynades D. Good Governance. Professionalism, Ethics and Responsibility. International Review of Administrative Sciences. 2006. № 72.
The European Administrative Space: Governance in Diversity. Annual Conference of the European Group of Public Administration (EGPA), September 2002, the University of Potsdam. URL : http://www.uni-potsdam. de/egpa2002.
Шаповалова І. Сучасні тенденції у реформуванні державного управління: зарубіжний досвід для України. Ефективність державного управління. 2017. ВИП. 3 (52). Ч. 1. С. 81-88.
Jann W. Verwaltungsreform als Verwaltungspolitik. Verwaltungsmodernisierung und PolicyForschung / Schroter E. (Hrsg.) Empirische Policy und Verwaltungsforschung. Lokale, nationale und internationale Perspektiven. Opladen : Springer, 2001.
Benz A. Institutionentheorie und Institutionenpolitik // Benz, A., Siedentopf, J. H., Sommermann, K.- P. (Hrsg.) Institutionenwandel in Regierung und Verwaltung. Festschrift fur Klaus Konig zum 70. Geburtstag. Berlin : Duncker & Humblot, 2004.
Wollmann H. Evaluierung und Evaluierungsforschung von Verwaltungspolitik und -modernisierung— zwischen Analysepotenzial und — defizit // Stockmann, R. (Hrsg.) Evaluationsforschung. Opladen : Springer, 2000a.
Kuhlmann S. Die Evaluation von Institutionenpolitik in Deutschland. Verwaltungsmodernisierung und Wirkungsanalyse im foderalen System // Widmer T., Beywl W., Carlo F. (Hrsg.) Evaluation. Ein systematisches Handbuch. Wiesbaden : VS Verlag fur Sozialwissenschaften, 2009.
11Easton D. A. A Framework for Political Analysis. Englewood Cliffs : Prentice-Hall, 1965.
Scharpf F. W. Regieren in Europa. Effektiv und demokratisch? Frankfurt a. M. New York : Campus Verlag, 1999.
Scharpf F. W. Interaktionsformen. Akteurzentrierter Institutionalismus in der Politikforschung. Opladen : Springer, 2000
Zurn M. Regieren jenseits des Nationalstaates. Globalisierung und Denationalisierung als Chance. Frankfurt a. M. : Suhrkamp Verlag,1998.
Zurn M. Democratic Governance Beyond the Nation-State. The EU and Other International Institutions . European Journal of International Relations. 2000. Vol. 6. N 2. P. 183–221.
