ГЛОБАЛЬНА СОЛІДАРНІСТЬ ДЛЯ БОРОТЬБИ З COVID-19: ПРАВОВІ ПЕРСПЕКТИВИ

Анотація

У публікації сформовано теоретичні засади поняття «резолюція» та визначено їх роль в загальному процесі створення норм міжнародного права. Проаналізовано резолюцію Генеральної Асамблеї ООН «Глобальна солідарність для боротьби з COVID-19» від 27 березня 2020 року з точки зору виокремлення основних напрямів такої взаємодії. Аргументовано, що ухвалення резолюції має вагомі наслідки для протидії коронавірусній пандемії, які підтверджуються офіційною статистикою та міжнародними дослідженнями. Зміни в національному законодавстві України, пов’язані, в тому числі, з прийняттям зазначеної резолюції загалом мають схвальний характер міжнародного співтовариства. Це, зокрема, підтверджено статистичними дослідження щодо зниження рівня зараження через створення умов для мінімізації фізичного контакту між людьми та дотримання дистанції. Доведено, що в реалізації цих заходів ключову роль відіграє право як інструмент врегулювання правовідносин в боротьбі з пандемією. Звернено увагу на те, що вказана резолюція відіграє одну з ключових ролей в протидії поширення вірусу, адже фактично вона була прийнята за основу для внесення змін до законодавств багатьох держав. Зроблено висновок, що хоча резолюції Генеральної Асамблеї ООН мають рекомендаційний характер, в часи кризи вони стають фундаментальними документами, від яких відштовхуються суб’єкти законодавчої ініціативи багатьох держав. Обґрунтовано, що при впровадженні заходів протидії вірусу правові норми мають відігравати стримуючу роль щодо ситуацій з підвищення рівня посягань на права людини, які виправдовуються заходами проти пандемії. Зроблено висновок щодо кола суб’єктів, які віднесені резолюцією до категорії тих, хто повинен мати особливий статус при боротьбі з COVID‑19. Виокремлено напрями протидії пандемії, зазначені в резолюції як ключові, серед яких виділено інформаційні, медичні, антидискримінаційні.