НОВАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ІНСТИТУТУ СТАРОСТИ В МІСЦЕВОМУ САМОВРЯДУВАННІ

Анотація

Останнім часом переважна більшість сфер суспільного життя в нашій державі піддалися реформуванню. Рушійною силою реформи органів місцевого самоврядування стала можливість добровільного об’єднання сільських, селищних, міських громад в одну територіальну одиницю зі створенням одного представницького органу місцевого самоврядування на території об’єднаної громади – місцевої ради. Поруч із позитивними наслідками створення нових територіальних громад, такими як підвищення самостійності місцевого самоврядування та збільшення його економічної самостійності, постала загроза можливої відсутності в населеному пункті, що увійшов до об’єднаної громади, посадової особи, наділеного представницьким мандатом, тобто «прямого представника» владних повноважень та представника інтересів мешканців цього населеного пункту. Вдалим вирішенням цього питання стало запровадження законодавцем у систему місцевого самоврядування інституту старости, що є прогресивним для національного законодавства та сприяє затвердженню принципів справедливості, відкритості та ефективності у місцевому самоврядуванні. Проте є й певні неврегульовані на законодавчому рівні моменти, що ускладнюють діяльність цих посадових осіб. В статті проводиться експертний аналіз законопроєкту «Про внесення змін до деяких законів України щодо розвитку інституту старост» від 22.12.2020 №4535. Аналізується більше 10 норм законопроєкту, що мають вплив не тільки на інститут старостинства, але й на всю систему місцевого самоврядування. Зазначається, що до негативних моментів законопроєкту можна віднести положення, що звужують права старост (наприклад, виведення старост із системи місцевого самоврядування, виключення їх зі складу виконавчого комітету чи позбавлення права брати участь у підготовці проєкту місцевого бюджету). В той же час деякі його норми носять прогресивний характер або мають на меті більш чітко визначити положення чинного законодавства. Запропоновано народним депутатам України виважено підійти до ухвалення законопроєкту та не встановлювати норми, що зменшують права старост як посадових осіб місцевого самоврядування, адже ці норми можуть зменшувати можливості мешканців старостинських округів на реалізацію своїх прав через представницький мандат старости і знижують авторитет та ефективність місцевого самоврядування.