УТВЕРДЖЕННЯ ОСНОВНИХ МОДЕЛЕЙ І ЛЕГІТИМНИХ МЕХАНІЗМІВ ПРИЙНЯТТЯ КОНСТИТУЦІЙ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

Анотація

У статті висвітлені основні положення щодо теорії та практики утвердження основних моделей прийняття конституцій. Обґрунтовується висновок, що правовідносини, пов’язані з прийняттям конституцій, у всіх випадках пов’язані з реалізацією установчої влади, яку сучасна доктрина конституціоналізму відмежовує від законодавчої влади. Утім, у Конституції України і інших держав світу не унормовано категорію «установча влада». Її носіями стосовно конституцій можуть бути як безпосередньо народ та/або спеціально утворені установчі органи (конститутанти, з франц. constituante), так і суб’єкти конституційного права, які реалізують установчу функцію як виключну (парламенти, глави держав і ін.), а їх статус у подальшому регулюється ними ж прийнятими конституціями. Розкрито сутність і зміст процедур прийняття конституцій у державах Європи і Північної Америки у кін. XVIII ст. – на поч. XX ст. на прикладі Великої Британії, США, Франції, Бельгії, Пруссії, Німецької імперії, Австро-Угорської імперії, Російської імперії, вільного м. Данцінг і УНР. Здійснено типологію основних історично сформованих моделей прийняття конституцій та визначення їх впливу на розроблення та прийняття конституцій в Україні. Виокремлено наступні історично сформовані моделі прийняття легітимних конституцій: англійська, американська, французька, швейцарська, бельгійська німецька, австро-угорська та російська моделі. Остання, по-суті, стала недовершеним і запізнілим у часі повторенням німецької моделі прийняття конституційних актів імператором через їх октруювання. І хоча Маніфест 17 квітня 1905 р. і Основні закони Російської імперії 1906 р. так і не призвели до трансформації Росії в ліберальну конституційну монархію, але, сама постановка питання про розбудову в Росії конституційної держави сприяла розвитку політико-правової думки і появі перших конституційних проектів в Україні. Це, зокрема, Начерки Конституції Г. Андрузького, Проект основ Статуту Українського товариства «Вольный Союз» – «Вільна Спілка», Основний закон «Самостійної України» Спілки народу українського, проект конституції УНР О. Ейхельмана та ін. Першою ж конституцією незалежної України за доби національно-визвольної революції 1917-1922 років став «Статут про державний устрій, права і вольності Української Народної Республіки», відомий іще як Конституція УНР 1918 р. Але, лише у Конституції України, урочисто прийнятій 28 червня 1996 р. Верховною Радою України від імені Українського народу, було вдало реалізовано демократичну процедуру прийняття легітимної конституції. Про це, із поміж іншого, свідчить і її дієвість в Україні упродовж 25 років.