ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ОСНОВНИХ МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ОЦІНКИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ ПРЕДМЕТІВ АНТИКВАРІАТУ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2617-9660-2020-6(12)-49-63Ключові слова:
антикваріат, судова експертиза, оцінка антикваріату, музеї, галереї, музейні зібрання, методичні підходи оцінки.Анотація
Визначено особливості застосування порівняльного, прибуткового та витратного підходу при визначенні вартості антикваріату. Відзначено, що в експертній практиці завжди переважало застосування порівняльної (ринкової) методики. Ринковий підхід не враховує сукупність всіх витрат на придбання предмета, підтримання його фізичного стану та експлуатацію, тому визначення вартості предметів антикваріату тільки на основі ринкових показників часто не відповідає реальній та ринкової вартості культурних цінностей. Метод порівняння відносно простий і зручний на практиці, не вимагає докладного планово-економічного обґрунтування і довгочасового прогнозування, накопичення та аналізу великого обсягу даних. Він заснований на принципі заміщення, дозволяє при підготовці підсумкового висновку знехтувати розрахунком ціни окремих елементів предметів або фрагментів комплексу (наприклад, деталей одягу), видів зносу; враховує співвідношення попиту і пропозиції, фактор конкуренції, спирається на досвід і науковий авторитет експерта. Встановлено, що витратний метод, як правило, використовується при оцінці конкретних видів робіт (наприклад, виставкової, просвітньої, рекламно-видавни- чої) і для складання бізнес-планів по фінансових вкладеннях в розробку і впровадження проектів. Визначено, що доцільність застосування дохідного підходу має бути економічно обґрунтована в кожному випадку з максимально можливим урахуванням умов обігу предметів, домовленості про фінансову сторону угоди між учасниками, наприклад музеєм, галереєю, що надсилає виставки, та приймаючою стороною в особі організації, спонсора та ін. Встановлено, що для проведення оцінки на основі дохідного і витратного підходів у більшості експертів відсутні інформаційні та аналітичні матеріали, не завжди принципово вирішене питання про правомірність їхнього використання.
Посилання
Аренс Г. Юридическая энциклопедия. Л. 1-22. Философия права, философский обзор истории права и история положительного права у народов Востока, Греков, Римлян, Германцев и других Европейских народов. Пер. с нем. Москва: В типографии А. Семена, 1862. IV с., 524 с.
Кайданов И. Руководство к познанию всеобщей политической истории. Изд-е четвертое. Часть первая. Древняя история. В Санктпетербурге: У книгопродавца Сленина, 1831. XXIII с., 206 с.
История в Энциклопедии Дидро и Д’Аламбера. Пер. и прим. Н.В. Ревуненковой. Под ред. А.Д. Люблинской. Лениград: «Наука», 1978. 312 с.
Романова Н.М., Александрова М.А., Михайлова Е.А., Фомичева Н.М. Экспертиза, оценка и страхование музейных предметов: вопросы теории и практики. С.-Петербург: Изд-во «Нестор-История», 2011. 192 с.
Платонов Б.О. Основи оціночної діяльності: підручник Київ: НАКККіМ, 2013. 227 с., іл.
Тимощик Л. Особливості оцінки холодної зброї. Оцінювач. 2016. №4. С. 45-48.
Досси П. Продано! Искусство и деньги. С.-Петербург: Лимбус Пресс, ООО «Изд- во К. Тублина», 2017. 288 с., іл.
Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України від 12 липня 2001 р. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 47. Ст. 251.
Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 р. Відомості Верховної Ради України. 1994. № 28. Ст. 232.
Бочковська В.Г., Хауха Л.В., Адамович В.А. Каталог видань Почаївського та Унівського монастирів XVIII-XX ст. з колекції Музею книги і друкарства України. Київ: Видавн. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. 359 с.
Древние иконы и прикладное искусство в частных собраниях Украины: альбом-каталог. Авт.-составители: С.В.Братко, Г.В. Гусаков. Харьков: Изд-во «НТМТ», 2016. 176 с., ил.
Бурдо Л. Оценка антикварных российских самоваров. Антиквариат. 2005. № 12. С. 34-49.
Індутний В.В. Оцінка пам’яток культури. Київ: СПД Моляр С.В., 2009. 537 с.; Оцінка культурних цінностей / Індутний В.В., Чернявська Е.В. та ін. Київ: ТОВ «АЯКС ПРІНТ», 2006. 608 с., іл.
Петрякова Ф.С. Украинский художественный фарфор (Конец XVIII – начало XX ст.). Киев: Наукова думка, 1985. 221 с.
Постникова-Лосева М.М. Русское ювелирное искусство, его центры и мастера XVI-XIX вв. [Текст]. Москва: Наука, 1974. 371 с. 16. Серебрин Л. Оценка антикварных ювелирных изделий с бриллиантами. Антиквариат. Предметы искусства и коллекционирования, 2005. №4. С.32-37.
Соловьев В.Д. Определитель стоимости живописи. Днепропетровск: АП «Пороги», 1996. 605 с.;
Соловьев В.Д. Определитель стоимости живописи Quick Price 2005. Издание третье, дополн. и исправл. Москва: Эксперт-Клуб, 2005. 1440 с.
Зібрання українських стародруків XVI-XVIII ст. Передмова В. Бочковська-Мартинович, Л. Хауха. Київ: АДЕФ-У- країна, 2012. 482 с.
Оцінка культурних цінностей / Індутний В.В., Чернявська Е.В. та ін. Київ: ТОВ «АЯКС ПРІНТ», 2006. 608 с., іл..
Реєстр методик проведення судових експертиз / офіційний веб-сайт Міністерство юстиції України. URL: https:// rmpse.minjust.gov.ua/search
Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440. Офіційний вісник України. 2003. № 37. Ст. 1995.
Методические рекомендации по оценке произведений изобразительного и декоративно-прикладного искусства культового назначения: утв. Мин-вом культуры СССР от 10 мая 1983 г. Культурные ценности. Понятия, порядок приобретения, хранения и обращения: справ. пособие. Москва, 1989. Вып.1-2.
Тимощик Л.П. Оцінка рухомих речей, що становлять культурну цінність, на прикладі ікон. Електронне наукове фахове видання з економічних наук «Modern Economics». 2019. № 13. С. 240-245
