ЕВОЛЮЦІЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ОСОБИ У ПАМ’ЯТКАХ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА КЛАСИЧНОЇ ДОБИ: ВІД ВЕСТФАЛЬСЬКОГО КОНГРЕСУ ДО МОДЕРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Анотація

Попри зростання уваги до прав і свобод людини у сучасному міжнародному праві, ґенеза правового статусу особи як основа її суспільного буття залишається недостатньо дослідженою. Фрагментарність розгляду даного питання, зокрема міжнародно-правових пам’яток класичної доби, зумовлює необхідність додаткового аналізу наявних історичних актів задля системного вивчення еволюції правового становища індивіда. У статті досліджується розвиток міжнародно-правового статусу особи через призму ключових нормативних документів, ухвалених на міждержавному рівні в класичну епоху існування міжнародного права (1648 – початок ХХ століття). У дослідженні виявлено суттєвий поступ у визнанні прав і свобод особи в ранньомодерному міжнародному праві після Вестфальського миру 1648 року. Зазначається, що встановлений принцип суверенітету та відсутність наднаціональних міжнародних регуляторних органів у той період призвели до неповного захисту особи від порушень її правового статусу. У статті підкреслюється універсальне сприйняття і гарантія правосуб’єктності особи після ухвалення правових актів часів Французької революції (1789–1799). Проведено аналіз Декларації прав людини і громадянина 1789 року та Конституції 1791 року й окреслено їхній внесок у формування принципу верховенства права. Особливу увагу приділено включенню положень щодо обов’язків і відповідальності особи до основних міжнародно-правових актів ХІХ – початку ХХ століття. У статті стверджується зростаюче значення формування комплексного підходу до розуміння особи як суб’єкта, відповідального за порушення чинних норм міжнародного права в класичний період. Зроблено висновок, що поняття правового статусу особи в класичну епоху міжнародного права пройшло шлях від повної залежності від держави до поступового визнання універсальних прав і свобод, заклавши підґрунтя для подальших трансформацій у ХХ столітті.