ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВІ СТИМУЛИ: ТЕОРЕТИЧНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті досліджені господарсько-правові стимули як правова категорія, які не визнвачені нормами чинного законнодавства, що породжує проблеми їх правзатосування та які представляють собою сукупність встановлених правовими нормами засобів, методів і форм впливу держави та інших суб’єктів права на учасників господарських відносин, які спрямовані на заохочення їхньої економічної активності, підвищення ефективності діяльності, дотримання законності та досягнення соціально значущих економічних цілей. Аналіз останніх публікації щодо визначення та мети господарсько-правових стимулів здебільшого представляє собою економічний їх аналіз та актуальним є їх визначення саме через призму господарського законодавства, що також є метою статті. Виклад основного матеріалу. Держава намагається стимулювати розвиток господарської діяльності, використовуючи широкий спектр господарсько-правових засобів та інструментів, що базуються на принципах заохочення, преференцій та підтримки, а не примусу. Саме вони спрямовані на те, щоб спонукати суб’єктів господарювання до здійснення інвестицій, інновацій, експорту та створення нових робочих місць. Зроблений висновок про те, що господарсько-правові стимули — це інструменти державного впливу, які спонукають бізнес до певної поведінки не через примус чи покарання, а через створення вигідних умов та зацікавленість та саме вони є протилежністю господарсько-правовим санкціям. Основною самостійною ознакою господарсько-правових стимулів є нормативно-правова форма, адже стимул обов’язково повинен бути встановлений нормативно-правовим актом (законом, кодексом, постановою тощо), що означає, що він не є чиїмось суб’єктивним бажанням чи усною обіцянкою.