МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Анотація

Інтенсивний розвиток міжнародної цивільної авіації в умовах глобалізації супроводжується пропорційним зростанням її негативного впливу на навколишнє природне середовище та кліматичну систему планети. Специфіка авіаційного транспорту полягає у його транскордонному характері, адже основна маса викидів парникових газів та акустичного забруднення здійснюється у міжнародному повітряному просторі або над територіями різних держав під час виконання транзитних польотів. Це унеможливлює ефективне вирішення екологічних проблем галузі винятково за допомогою інструментів національних юрисдикцій і виводить питання забезпечення екологічної безпеки безпосередньо у площину міжнародного права. Сучасна міжнародно-правова парадигма вимагає від авіаційної галузі суттєвої декарбонізації та інтеграції принципів сталого розвитку. Відтак, дослідження ефективності чинного міжнародно-правового регулювання екологічної безпеки в авіації та пошук шляхів усунення наявних юрисдикційних колізій є надзвичайно актуальними завданнями для сучасної юридичної науки. Метою дослідження є комплексний аналіз стану та перспектив розвитку міжнародно-правового регулювання екологічної безпеки цивільної авіації, виявлення наявних правових прогалин, а також розробка обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення міжнародних механізмів мінімізації негативного впливу авіаційного транспорту на навколишнє природне середовище. Матеріалами дослідження є: 1) міжнародно-правові акти, якими врегульовані питання екологічної безпеки цивільної авіації; 2) праці вітчизняних і зарубіжних науковців у сфері міжнародного публічного, міжнародного екологічного та повітряного права, що стосуються проблематики забезпечення екологічної безпеки у сфері цивільної авіації. В процесі дослідження були застосовані: діалектичний метод – для вивчення еволюції екологічних стандартів у сфері авіації; порівняльно-правовий метод – для аналізу та зіставлення міжнародних норм (зокрема стандартів ІКАО) із сучасними екологічними викликами; формально-юридичний метод – для тлумачення положень міжнародних конвенцій та правових актів, що регулюють вплив авіації на клімат; аналітичний метод – для узагальнення ефективності глобальних ринкових механізмів (таких як CORSIA) у системі міжнародного повітряного права. Результати та обговорення. Доведено, що сучасне міжнародно-правове забезпечення екологічної безпеки авіації потребує системного оновлення та переходу від рекомендаційних стандартів до імперативних норм контролю за емісією парникових газів і шумовим забрудненням. Визначено, що ефективність існуючих програм (зокрема щодо досягнення нульових викидів вуглецю до 2050 року) знижується через їх переважно добровільний характер на початкових етапах. Обґрунтовано необхідність глибшої імплементації міжнародних екологічних директив у національні законодавства держав. Встановлено, що проблема забезпечення екологічної безпеки авіації має чітко виражений транскордонний характер, а отже, її вирішення неможливе без консолідації зусиль міжнародного співтовариства. В подальших наукових дослідженнях пропонується зосередити увагу на питаннях усунення юрисдикційних колізій між глобальними та регіональними системами екологічного контролю, а також створення дієвого міжнародно-правового механізму відповідальності за недотримання екологічних квот та стандартів суб’єктами авіаційної діяльності.