ОСОБЛИВОСТІ ДОКУМЕНТУВАННЯ ВБИВСТВ, УЧИНЕНИХ ПІД ЧАС ОКУПАЦІЇ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню особливостей документування вбивств, учинених під час окупації територій України, в умовах повномасштабної збройної агресії Російської Федерації. Обґрунтовано, що документування таких кримінальних правопорушень є одним із найскладніших напрямів діяльності органів досудового розслідування, оскільки здійснюється за умов обмеженого доступу до місця події, руйнування або втрати доказової інформації, переміщення потерпілих і свідків, а також необхідності забезпечення відповідності зібраних доказів вимогам національного законодавства та міжнародного гуманітарного права. Встановлено, що вбивства, учинені під час окупації, нерідко мають ознаки як кримінальних правопорушень проти життя, так і міжнародних кримінальних правопорушень, пов’язаних із порушенням законів та звичаїв війни. У статті проаналізовано основні етапи документування вбивств, учинених на тимчасово окупованих територіях, визначено їх криміналістичні особливості та чинники, що ускладнюють проведення досудового розслідування. Особливу увагу приділено фіксації місця події, виявленню та збереженню речових доказів, проведенню судово-медичних досліджень, встановленню особи потерпілого, допиту свідків і потерпілих, використанню цифрових доказів, матеріалів дистанційного зондування Землі, фото- і відеофіксації, а також інформації з відкритих джерел. Наголошено на важливості належного документування фактів умисного позбавлення життя цивільного населення для забезпечення ефективного національного розслідування та подальшого використання доказової бази у міжнародних судових інституціях. Окрему увагу приділено міжвідомчій взаємодії органів досудового розслідування, прокуратури, судово-експертних установ, міжнародних організацій та правозахисних інституцій під час документування вбивств, учинених на окупованих територіях України. Зроблено висновок, що ефективність документування таких кримінальних правопорушень безпосередньо залежить від своєчасності фіксації доказів, використання сучасних криміналістичних методів, міжнародних стандартів документування та належної координації між усіма суб’єктами, залученими до розслідування. Комплексне дослідження цієї проблематики має важливе теоретичне та практичне значення для вдосконалення криміналістичного забезпечення розслідування кримінальних правопорушень, учинених в умовах збройного конфлікту.