ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ РИЗИКІВ ПРИ ФОРМУВАННІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ САМОРЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32689/2617-9660-2020-4(10)-171-183

Ключові слова:

господарська діяльність, державна політика, саморегулювання, суб’єкти саморегулювання, саморегулюванні організації, організації саморегулювання.

Анотація

Об’єктом дослідження є саморегулювання – позитивне явище для демократичного суспільства та розвитку сфер господарювання. Держави, які його ввели його поступово, врахувавши особливості, мали потім значний розвиток у економіці та зручний для суб’єктів господарювання та споживачів ринок. Тому для запровадження саморегулювання в державі важливо вивчити особливості, ризики саморегулювання в різних державах, зокрема й в Україні що й було предметом дослідження, та розробити рекомендації, що й було метою дослідження. У статті розглянуто поняття «саморегулювання», з’ясовано, як така діяльність впливає на державу та її економіку. Детально досліджено форми саморегулювання (делеговане, добровільне, змішане). Проаналізовано, чому важко розрізняти ці форми та як і чому їх треба відокремлювати. Досліджено, як поступово змінюються форми відповідно до етапів розвитку саморегулювання в державі та чому й як іноді повертається в ту чи іншу форму (наприклад, коли держава повертає собі більшість делегованих повноважень). Також у статті обґрунтовано підстави запровадження саморегулювання в державах. Детально досліджено ризики, які можуть виникати у процесі створення та існування саморегулювання, обґрунтовано причини, обставини їх появи. Зазначено, як їх оминути під час створення відповідної нормативної бази. Всі вказані дослідження й допомогли досягнути головної мети роботи – створити рекомендації для оптимізації ризиків у сфері саморегулювання господарської діяльності в процесі формування державної політики, що є науковою новизною у дослідженні феномену саморегулювання в Україні. Саморегулювання зараз активно розвивається, але с помилками та не в повному обсязі, якій необхідний суспільству й економіці. Тому рекомендації для змін нормативно-правової бази, що виникли в результаті дослідження варто негайно запровадити в законодавстві, задля правильного впровадження феномену саморегулювання. Таким чином, зроблений висновок має практичну значущість для сфери саморегулювання в Україні. Висновок має рекомендації прописати загальний закон про саморегулювання (в ньому прописати єдиний для всього саморегулювання в Україні категорійно-понятійний апарат) та окремі спеціальні закони для саморегулювання в певних сферах господарювання.

Посилання

Говорун О. В. Правова природа саморегулювання господарської діяльності та її співвідношення з державним регулюванням. Економічна теорія та право. Харків, 2015. № 1(20). С. 193-203.

Гончаренко О. М. Самоврядування господарської діяльності: питання теорії та практики : монографія. Київ : ТОВ «Видавничий дім «Інтернаука», 2019. 419 с.

Остапенко Ю. І. Саморегулівна діяльність у сфері господарювання: завдання господарського забезпечення. Теорія і практика правознавства. Харків, 2018. № 2(14). С. 1-18.

Гончаренко О. М. Засоби саморегулювання господарської діяльності за директивами європейського союзу. Господарське право і процес. Київ, 2016. № 9. С. 39-44.

Філатова Н. Ю. Феномен самореголювання в контексті становлення інституту саморегулівних органцізацій в Україні. Теорія і практика правознавства. Харків, 2011. № 1. С. 165-172.

Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV. Відомості Верховної Ради України. 2006. № 31. Ст. 268.

Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг : Закон України від 12 липня 2001 року № 2664-III. Відомості Верховної Ради України. 2002. № 1. Ст. 1.

Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні : Закон України від 30 жовтня 1996 року № 448/96- ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 51. Ст.292.

Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) : Закон України від 15 березня 2001 року № 2299-III. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 29. Ст. 337.

Про кредитні спілки : Закон України від 20 грудня 2001 року № 2908- III. Відомості Верховної Ради України. 2002. № 15. Ст.101. 11. Про недержавне пенсійне забезпечення : Закон України від 9 липня 2003 року № 1057-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 47-48. Ст.372.

Медведчук О. В. Державне управління. Інвестиції: практика та досвід. Київ, 2018. № 13. С. 98-102.

Про схвалення Концепції реформування інституту саморегулювання в Україні : Розпорядження Кабінету міністрів України від 10 червня 2018 № 308-р. Дата оновлення: 03.07.2020. URL: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/308-2018- %D1%80#Text (дата звернення: 13.08.2020).

Рекуненко І. І., Бондаренко Є. П. Особливості діяльності саморегулівних організацій на ринку фінансових послуг. Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Суми, 2010. № 29. С. 391- 395.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-06-24

Як цитувати

Шевчук, К. В. (2020). ЩОДО ОПТИМІЗАЦІЇ РИЗИКІВ ПРИ ФОРМУВАННІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ САМОРЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ. Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління, (4(10), 171-183. https://doi.org/10.32689/2617-9660-2020-4(10)-171-183

Номер

Розділ

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ В ДЕРЖАВІ