ТЕОРІЯ ЧЕЗАРЕ ЛОМБРОЗО: ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ

Анотація

Проведено аналіз теорії Чезаре Ломброзо, який є засновником кримінальної антропології. Ч. Ломброзо висунув гіпотезу про те, що злочинець може бути пізнаний за зовнішніми фізичними ознаками, а також стверджував, що безліч факторів сприяють зростанню злочинності. До таких факторів належать: біологічні особливості людини, які можуть бути як вродженими, так і набутими, зовнішній вплив навколишнього середовища на особу. Чезаре Ломброзо є символічною фігурою італійського позитивізму,його праці поставили його в центр значних суперечок. Спадщина Ломброзо неодноразово була об’єктом конфліктів і використовувалася для підтримки різних справ у період, позначений глибокими та драматичними змінами. Важливо зазначити, що знання в області соціальних та біологічних чинників, що впливають на рівень асоціальної та насильницької поведінки, розширюються. Незважаючи на це, ми знаємо напрочуд мало про взаємодію цих двох наборів факторів ризику. Вважаємо за необхідне всебічно проаналізувати теорію Ломброзо задля виокремлення її переваг та недоліків, а також впливу на сучасну науку. Зазначено переваги та недоліки теорії природженого злочинця, а також вплив наукових досліджень Ч. Ломброзо на сучасну кримінологію. Відповідно до теорії атавізму Чезаре Ломброзо злочинці є примітивними дикунами, еволюційно відсталими порівняно з нормальними особами. За Ломброзо, природжені злочинці мають ряд стигмат або маркерів, які можна вважати передбачуваним доказом їхньої злочинності. В статті розкрита ідея детермінізму, яка полягає у тому, що люди не мають абсолютно ніякого контролю над своїми діями, тому їх слід не карати, а навпаки, лікувати. Проаналізовано сучасні дослідження в області медицини, що свідчать про вплив біологічних факторів на антисоціальну та злочинну поведінку. Сучасні нейробіологічні дослідження в галузі кримінології зосереджуються на нейробіологічних характеристиках, пов’язаних з асоціальною поведінкою, прогнозуванні асоціальної поведінки в подальшому житті на основі нейробіологічного ризику та способах взаємодії нейробіологічних факторів із психологічними та екологічними факторами ризику.