ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ПРАВ НЕПОВНОЛІТНЬОГО ПІДОЗРЮВАНОГО ПІД ЧАС ЗАТРИМАННЯ: ПРОБЛЕМИ НОРМАТИВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ

Анотація

Метою статті є дослідження гарантій прав неповнолітнього підозрюваного під час затримання, виявлення недоліків їх нормативного закріплення та практичної реалізації, а також визначення напрямів удосконалення законодавства України. Використано формально-юридичний, системно-структурний і порівняльно-правовий методи. Проаналізовано Конституцію України, Кримінальний процесуальний кодекс України, міжнародні акти та практику європейських судових інституцій. Встановлено, що найбільші ризики порушення прав неповнолітнього виникають у перші години після обмеження свободи, коли дитина не завжди здатна оцінити своє процесуальне становище, зрозуміти надану інформацію та наслідки власних дій. Обґрунтовано, що участь захисника має забезпечуватися одразу після фактичного затримання і до отримання від неповнолітнього відомостей про обставини кримінального правопорушення. Наголошено на необхідності невідкладного повідомлення батьків або інших визначених законом осіб, точної фіксації часу затримання та роз’яснення прав зрозумілою для дитини мовою. Вручення стандартної пам’ятки без перевірки розуміння її змісту не може вважатися належним роз’ясненням прав. Виявлено недостатню узгодженість порядку затримання, передбаченого статтями 207-213 КПК України, зі спеціальними гарантіями щодо неповнолітніх. Запропоновано конкретизувати порядок інформування затриманої дитини, фіксувати спосіб і час повідомлення батьків або законного представника та гарантувати участь захисника до початку спілкування службової особи з неповнолітнім щодо обставин правопорушення. Зроблено висновок, що ефективність процесуальних гарантій залежить від своєчасності та зрозумілості їх реалізації з урахуванням найкращих інтересів дитини.