ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ТА ІНДИКАТОРІВ ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ
DOI:
https://doi.org/10.32689/maup.psych.2023.5.1Ключові слова:
резилієнс, психологічна стійкість, особистісні риси, копінг-стратегії, психічне здоров’я, психологічне благополуччя, війна, воєнний конфлікт, військовослужбовціАнотація
Дослідження стратегій подолання складних життєвих ситуацій є важливою частиною проблематики, пов'язаної зі стрес-долаючою або копінг-поведінкою особистості. Достатньо актуальним є аналіз взаємозв’язку психологічної стійкості особистості з особистісними рисами та копінг-стратегіями як детермінанти психічного добробуту та здоров’я особистості. Проаналізовано сутність феномену резилієнсу як здатності долати несприятливі наслідки ризиків та травматичних подій. Розглянуто теоретичні моделі, що пояснюють даний феномен. Зазначено, що ці моделі пояснюють механізм резилієнсу через здатність протективних факторів змінювати траєкторію від впливу ризиків до негативних результатів. Підкреслено, що резилієнс не зводиться лише до відновлення після складних життєвих ситуацій, а й включає подолання самих труднощів. Констатовано, що існує зв’язок між базовими особистісними характеристиками (екстраверсія, сумлінність, доброзичливість, нейротизм, відкритість досвіду) та психологічною стійкістю. Ці характеристики можуть використовуватися для пояснення, передбачення та узагальнення індивідуальної поведінки. Такі риси, як відкритість, екстраверсія та доброзичливість є гіпотетичними «резилієнс-провідним» рисам та передбачають адаптивні наслідки стресу. особистісні характеристики пояснюють близько однієї сьомої частини варіативності копінг-стратегій, а базові копінги та особистісні осі є взаємопов'язаними. Основними складовими резилієнсу є вищі рівні самоконтролю, мотивації досягнень, позитивних емоцій, соціальної активності та емоційної стабільності. Акцентовано увагу на тому, що копінг-стратегії, які обирає людина, тісно пов'язані з її особистісними характеристиками. Від сприйняття людиною стресової ситуації залежатиме вибір стратегії. Виокремлено фактори, що лежать в основі вибору тих чи інших копінг-стратегій: проблемно-орієнтований; емоційно-орієнтований; соці- ально-орієнтований; уникаючий. Зроблено висновок про те, що стресостійкість особистості є показником психічного здоров'я та потенційно може свідчити про покращення психічного і фізичного стану людини.
Посилання
American Psychological Association, In APA dictionary of psychology. 2018. URL: https://dictionary.apa.org/coping.
Bonanno G. A., Romero S. A., Klein S. I. The temporal elements of psychological resilience: An integrative framework for the study of individuals, families, and communities. Psychological Inquiry. 2015. 26(2). Р.13 –169.
Cunningham M., Francois S., Rodriguez G., Lee X. W. Resilience and coping: An example in African American adolescents. Research in Human Development. 2018. 15(3–4). Р. 317–331.
Gárriz M., Gutiérrez F., Peri J. M., Baillés E., Torrubia R. Coping strategies within a personality space. Personality and Individual Differences. 2015. 80. Р. 96–100.
Hu T., Zhang D., & Wang J. A meta-analysis of the trait resilience and mental health. Personality and Individual Differences. 2015. 76. Р. 18–27.
Hutnik N., Smith P., Koch T. Using cognitive behaviour therapy to explore resilience in the life‐stories of 16 UK centenarians. Nursing open. 2016. 3(2). Р. 110–118.
Kalisch R., Müller M. B., Tüscher O. A conceptual framework for the neurobiological study of resilience. Behavioral and brain sciences. 2015. 38.
Litman J. A. The COPE inventory: Dimensionality and relationships with approach-and avoidancemotives and positive and negative traits. Personality and Individual differences. 2006. 41(2). Р. 273–284.
Lü W., Wang Z., Liu Y., Zhang H. Resilience as a mediator between extraversion, neuroticism and happiness, PA and NA. Personality and Individual Differences. 2014. 63. Р. 128–133.
McCrae R. R., Costa P. T., Jr. Toward a new generation of personality theories: Theoretical contexts for the five-factor model. In J. S. Wiggins (Ed.), The five-factor model of personality: Theoretical perspectives (pp. 51–87). New York: Guilford. 1996.
Oshio A., Taku K., Hirano M., Saeed, G. Resilience and Big Five personality traits: A meta-analysis. Personality and Individual Differences. 2018. 127. Р. 54–60.
Padesky C. A., Mooney K. A. Strengths‐based cognitive–behavioural therapy: A four‐step model to build resilience. Clinical psychology & psychotherapy. 2012. 19(4). Р. 283–290.
Rettger M. B. Finding the silver lining: How positive psychology can help you use critical feedback to flourish. 2018.
Semenets-Orlova, I., Mykhailych, O., Klochko, A., Nestulya, S., & Omelyanenko, V. (2019). Readiness of the education manager to provide the organizational development of institutions (based on the sociological research). Problems and Perspectives in Management, 17(3), 132-142.
Semenets-Orlova, I. A. (2018). Derzhavne upravlinnia osvitnimy zminamy v Ukraini: teoretychni zasady [Public Management of Educational Change in Ukraine: Theoretical Principles]. Kyiv: YuSPTON.
Ungar M. Practitioner review: diagnosing childhood resilience–a systemic approach to the diagnosis of adaptation in adverse social and physical ecologies. Journal of child psychology and psychiatry. 2015. 56(1). Р. 4–17.
van der Werff S. J., van den Berg S. M., Pannekoek J. N., Elzinga B. M., Van Der Wee N. J. Neuroimaging resilience to stress: a review. Frontiers in Behavioral Neuroscience. 2013. 7. Р. 39.
Wang J. L., Zhang D. J., Zimmerman M. A. Resilience theory and its implications for Chinese adolescents. Psychological Reports. 2015. 117(2). Р. 354–375.
Wiley R. «Who Am I Now?»: Distress and Growth After Trauma (Doctoral dissertation, Arizona StateUniversity). 2013.
