ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ РЕЗИЛІЄНТНОСТІ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПІДХОДІВ
DOI:
https://doi.org/10.32689/maup.psych.2023.5.4Ключові слова:
стійкість, резилієнтність, резистентність, детермінанти, особистісні характеристики, копінг- стратегії, воєнний часАнотація
У сучасних умовах питання стійкості особистості стає все більш актуальним. Актуальним є питання здатності людини долати складні життєві ситуації, адаптуватися до стресових умов і повертатися до рівноваги. У статті представлено теоретичний аналіз психологічних детермінант стійкості: особистісних рис та копінг-поведінки. Викладено зміст поняття «резилієнтність» науковцями. Виділяють чотири основні траєкторії розвитку стійкості. Зазначається, що важливо розглядати стійкість як стабільний і водночас динамічний феномен, пов’язаний із психічним благополуччям, здоров’ям та особливостями копінгу, що може бути його наслідком. Відзначається, що навчання більш ефективним стратегіям подолання може збільшити опірність на біологічному рівні. Стійкість є процесом і результатом успішної адаптації до важких або складних життєвих обставин, особливо через розумову, емоційну та поведінкову гнучкість і адаптацію до зовнішніх і внутрішніх вимог. Вплив на функціональну активність мозку шляхом формування адаптивних когнітивних, емоційних і поведінкових патернів реагування на стрес посилить слабкі ланки стресосистеми людини. Це свідчить про те, що резилієнтність слід розглядати і як рису відносно стабільну, зумовлену внутрішніми та зовнішніми факторами, і як динамічний процес, оскільки стійкість формується, розвивається та має свою динаміку протягом життя. Визначено, що деякі риси особистості (основа) і копінг-стратегії (механізми) сприяють розвитку стійкості.
Посилання
Aburn G., Gott M. & Hoare K. What is resilience? An integrative review of the empirical literature, Journal of Advanced Nursing. 2016. № 72(5). Р. 980–1000. URL: doi:10.1111/jan.12888.
American Psychological Association Dictionary of Psychology. 2018. URL: https://dictionary.apa.org/mental-health.
Gupta A., Love A., Kilpatrick L., Labus J., Bhatt R., Chang L., ... & Mayer E. Morphological brain measures of cortico‐limbic inhibition related to resilience. Journal of neuroscience research. 2017. № 95(9). P. 1760-1775.
Halfon N. & Forrest C. The emerging theoretical framework of life course health development. In Handbook of Life Course Health Development. Halfon, N., Forrest, C.B., Lerner, R., Faustman, E., Eds.; Springer: Cham, Switzerland. 2018. P. 19–43.
Hu T., Zhang D. & Wang J. A meta-analysis of the trait resilience and mental health. Personality and Individual Differences. 2015. № 76. P. 18–27.
Iadipaolo A., Marusak H., Paulisin S., Sala-Hamrick K., Crespo L., Elrahal F., ... & Rabinak C. Distinct neural correlates of trait resilience within core neurocognitive networks in at-risk children and adolescents. NeuroImage: Clinical. 2018. № 20. Р. 24–34.
Kalisch R., Müller M., & Tüscher O. A conceptual framework for the neurobiological study of resilience. Behavioral and brain sciences. 2015. 38.
Kautz M., Charney D., & Murrough J. Neuropeptide Y, resilience, and PTSD therapeutics. Neuroscience letters. 2017. № 649. Р. 164–169.
Kong F., Ma X., You X., & Xiang Y. The resilient brain: psychological resilience mediates the effect of amplitude of low-frequency fluctuations in orbitofrontal cortex on subjective well-being in young healthy adults. Social cognitive and affective neuroscience. 2018. № 13(7). Р. 755–763.
Kravchuk S. Osoblyvosti psykholohichnoï pruzhnosti ta zhyttiestiy̆kosti osobystosti yak chynnykiv zapobihannia nehatyvnym naslidkam voiennoho konfliktu [Peculiarities of psychological resilience and resilience of the individual as factors of prevention of negative consequences of military conflict]. Psykholohichni vymiry kultury, ekonomiky, upravlinnia: naukovyy̆ zhurnal. 2018. № 11. Р. 156–164.
Luthar S., Cicchetti D., & Becker B. The construct of resilience: A critical evaluation and guidelines for future work. Child development. 2000. № 71(3). Р. 543–562.
Oshio A., Taku K., Hirano M., & Saeed G. Resilience and Big Five personality traits: A meta-analysis. Personality and Individual Differences. 2018. № 127. Р. 54–60.
Ryff C. & Singer B. Flourishing under fire: Resilience as a prototype of challenged thriving. Flourishing: Positive psychology and the life well-lived. 2003. Р. 15-36.
Schultze-Lutter F., Schimmelmann B. G., & Schmidt S. J. Resilience, risk, mental health and wellbeing: associations and conceptual differences. 2016.
Semenets-Orlova I., Rodchenko L., Chernenko I., Druz O., Rudenko M., & Poliuliakii R. Requests for public information in the state Administration in situations of military operations. Ann. Fac. Der. U. Extremadura. 2022. № 38.
Семенець-Орлова І. Сучасні тенденції управління актуальними освітніми змінами на прикладі зарубіжного досвіду. Університетські наукові записки, 2014. № 1(49). С. 219–226.
Семенець-Орлова І. Нормативно-правове забезпечення освітніх змін в Україні. Теорія та практика державного управління. 2017. № (3). С. 98–100.
Southwick S., Bonanno G., Masten A., Panter-Brick C. & Yehuda R. Resilience definitions, theory, and challenges: interdisciplinary perspectives. European journal of psychotraumatology. 2014. № 5(1).
Ткач В. Нейропсихологічна колекція основних форм девіантної поведінки. Психологічний журнал. 2018. № 14(4). С. 234–248.
Waaktaar T. & Torgersen S. Genetic and environmental causes of variation in trait resilience in young people. Behavior genetics. 2012. № 42(3). С. 366–377.
Wiley R. «Who Am I Now?»: Distress and Growth After Trauma (Doctoral dissertation, Arizona State University). 2013.
