РОЗБУДОВА СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-12Ключові слова:
концепція організаційного розвитку, освітні зміни, організаційне навчання, «організація, що навчається»Анотація
Мета роботи. У статті проаналізовано сутність концепції організаційного розвитку, здійснено екстраполяцію основних її категорій у галузь вітчизняної вищої освіти. Через призму функціонального навантаження компонентів організаційного розвитку у реалізації стратегічних планів розвитку закладів вищої освіти визначено основні інструменти практичної реалізації концепції організаційного розвитку, що можуть бути використані у системі управління сучасним університетом.
Методологія. Зростаючий запит на ініціативність, креативність, нестандартний підхід до проєктних активностей, емоційну стійкість, високу мотивацію досягнень, орієнтацію на майбутнє, оригінальне застосування спеціальних знань у вирішенні професійних завдань, стійкий характер продуктивності спілкування у діяльності сучасного викладача інноваційного університету визначає потребу особливих технологій підтримки його безперервного професійного вдосконалення з боку адміністрації закладу. Відповідальність керівників усіх рівнів за управління людськими ресурсами, підтримка новаторства у співробітників є викликом для управлінської діяльності у сучасному університеті.
Наукова новизна. Забезпечення підготовки та впровадження освітніх змін на різних рівнях освітньої системи можливе завдяки створенню або освоєнню нової практики освіти. Це – нелінійні ситуації відкритого діалогу, прямого та зворотного зв’язків, солідарної освітньої пригоди, занурення в один самоузгоджений темп освіти. Це також ситуації пробудження власних сил і здібностей, відкриття себе, співробітництва із самим собою та іншими людьми, що допомагає з точки зору інноваційних практик оптимізувати плани, програми, рішення, загалом усю систему управління освітнім процесом у закладі.
Висновки. Новітні підходи до забезпечення організаційного навчання через спільну діяльність викладачів, студентів, адміністрації та інших співробітників закладу все частіше розглядаються як частина концепції організаційного розвитку університетів.
Посилання
Organisational learning and school change / R. Mulford et al. Educational Administration Quarterly. 2002. Vol. 38. Issue 5. Р. 613–642.
Сенге П. Пятая дисциплина: искусство и практика самообучающейся организации. Москва : Олимп-Бизнес, 2003. 496 с.
Gummings T., Worley С. Organization Development and Change. Mason : South-Western Cengage Learning, 2009. 810 р.
Salmi J. The Challenge of Establishing World-Class Universities. Washington, DC : The World Bank, 2009. 115 р.
Калашнікова С. Організаційний розвиток вищого навчального закладу та його значення у розбудові лідерського потенціалу університетів. Вища освіта України. 2012. № 2 (3). С. 40–43.
Esfahani E. The Power of Meaning: Crafting a Life That Matters Hardcover, New York, 2017. 304 р.
Inglehart R. Development, Freedom, and Rising Happiness A Global Perspective (1981–2007). Perspectives on Phychological Science Inglehart, Vol. 3, Issue 4, 2007, p. 264–285.
Etzioni A. The Active Society: A Theory of Societal and Political Processes. Free Press, New York, 1968. 671 р.
Семенець-Орлова І. Державне управління освітніми змінами в Україні: теоретичні засади. Київ : ЮСТОН, 2018. 420 с.
Семенець-Орлова І. Державне управління освітніми змінами: наукові категорії, методологія та актуальна проблематика досліджень на основі досвіду України та США. Університетські наукові записки. 2015. Вип. 1. С. 302–311.
