ЕМОЦІЙНІ СТАНИ У КОНТЕКСТІ ТРАВМАТИЧНОГО ДОСВІДУ: СУЧАСНІ ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ

Анотація

У статті розглядаються особливості емоційних станів у контексті травматичного досвіду з позицій сучасних теоретичних підходів. Показано, що психотравмуючі події змінюють не лише інтенсивність афективних проявів, а й механізми їх регуляції та когнітивної обробки. Особливу увагу приділено когнітивно-оціночній теорії Р. Лазаруса, циркумплексній моделі афекту Дж. Рассела, моделі базових емоцій Р. Плутчика та конструктивістській теорії Л. Ф. Барретт. Порівняльний аналіз виявив, що Лазарус пояснює індивідуальні відмінності реакцій через оцінку події та ресурси копінгу, Рассел розкриває універсальну структуру емоцій у вимірах валентності й активації, а Плутчик підкреслює еволюційні функції базових емоцій. У свою чергу, Барретт пропонує інтегральну концепцію, що поєднує когнітивні, тілесні та культурні чинники. Її ключові поняття – емоційна гранулярність, «бюджет тіла», категоризація та інтероцепція – пояснюють, як травматичний досвід веде до узагальнення переживань у глобально негативні категорії та виснаження фізіологічних ресурсів. Таким чином, уже на етапі постановки проблеми окреслюється міждисциплінарне поле, в якому сучасні моделі емоцій взаємодоповнюють одна одну. У воєнному контексті України це проявляється у раптових емоційних зривів, труднощах відновлення та зниженні здатності до гнучкої регуляції. Зроблено висновок, що ефективна психологічна допомога має базуватися на розвитку емоційної гранулярності, відновленні точності категоризації сигналів та формуванні інтероцептивної усвідомленості. Отримані результати окреслюють перспективи створення нових психотерапевтичних стратегій для осіб з посттравматичним досвідом та відкривають можливості для впровадження валідних психометричних інструментів у вітчизняній практиці.